Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
поліція. 80 чоловік власті заарештували й кинули до в’язниці. В сутичці було поранено члена Житомирської соціал-демократичної організації майбутню професіональну революціонерку В. М. Лобову. Страйк тривав до 28 січня.
З січня по травень 1905 року в Житомирі жив уже тоді відомий учасник масового руху в Бессарабії 24-річний Г. І. Котовський. Він був заарештований у Балті і направлений сюди для відбування військової служби в 19-му Костромському піхотному полку. 24 травня 1905 року Г. І. Котовський втік з лазарету, де перебував на лікуванні, і продовжував організовувати збройні загони з селян для боротьби з поміщиками. Страйкова боротьба тривала весною і літом 1905 року. 3—14 березня страйкували залізничники, робітники тютюнових фабрик та шкірзаводу, в квітні — столяри.
Жандармське управління з метою придушення революційних виступів, проводило повальні обшуки і масові арешти, намагалося розпалити національну ворожнечу серед робітників.
Але ні жорстокі репресії, ні організований поліцією з допомогою чорносотенців у квітні єврейський погром — ніщо не могло припинити виступів трудящих проти царизму. В травні революційний рух з новою силою охопив місто. 1 травня відбулася загальна першотравнева демонстрація, під час якої в місті було розповсюджено 1200 революційних прокламацій. З—5 травня страйкували друкарі, а 30-го травня— робітники гільзових і тютюнових фабрик. Робітники вимагали встановлення 8-годин- ного робочого дня, скасування відрядної оплати і заміни її місячною. В результаті страйку робітники домоглися скорочення робочого дня до 9 годин і заміни відрядної оплати на місячну. Страйковий рух продовжувався і в наступному місяці. Кілька страйків відбулося в червні—серпні. Страйкували робітники чавуноливарного і механічного заводів, тютюнових фабрик, електростанції, паркетної фабрики та друкарні.
Під час Жовтневого всеросійського політичного страйку 1905 року в страйкову боротьбу також включилися робітники і службовці станції Житомир. 16 жовтня страйкували меблевики, металісти, робітники тютюнових фабрик, пралень, друкарень, шевці. Наступного дня до них приєдналися робітники трамваю, електростанції і водокачки. Всі магазини і торговельні заклади теж не працювали. Страйкуючі вимагали восьмигодинного робочого дня і демократичної республіки.
З кожним днем революційний рух набирав все більшого й більшого розмаху. Але в міському комітеті РСДРП в цей момент взяли верх меншовицькі елементи. 18 жовтня (на третій день жовтневого страйку в Житомирі) комітет ухвалив припинити загальний страйк. Це було явною зрадою інтересів революції. Але всупереч меншовикам у місті й далі тривали мітинги, політичні демонстрації.
Під впливом Грудневого збройного повстання в Москві 12 грудня знову почався загальний страйк робітників Житомира. Разом з робітниками вийшли на вулиці учні гімназій, щоб продемонструвати свою єдність з московським пролетаріатом і пролетарями інших міст.
Волинському губернському жандармському управлінню було наказано негайно вжити заходів для придушення революційних виступів. 10 грудня в місті почалися арешти. Заарештованих було так багато, що жандармське управління не встигало розглядати справи.
Незважаючи на репресії, страйкова боротьба трудящих Житомира не припинилася. У березні 1906 року відбувся тижневий страйк друкарів Житомира. Страйки мали місце на тютюнових та гільзових фабриках.
Нова хвиля страйків прокотилася на початку 1907 року. Робітники фабрики рукавичок страйкували 51 день, вони домоглися підвищення зарплати. У травні відбувся страйк на шкірзаводі та на інших підприємствах міста.
Виступи в Житомирі протягом 1905—1907 рр. були складовою частиною революційного робітничого руху в країні проти царизму. Щоб покінчити з робітничими виступами, у другій половині 1907 року поліція посилила репресії. Їй вдалося розгромити міську соціал-демократичну організацію. В
Житомир
Сторінка 6 з 26
19-20 січня відбулася таємна сходка представників від робітничих колективів міста, на якій було вирішено провести 25 січня страйк. У той же день і розпочався страйк робітників житомирських підприємств. 26 січня в місті відбулася демонстрація робітників та учнівської молоді, яку розігнала З січня по травень 1905 року в Житомирі жив уже тоді відомий учасник масового руху в Бессарабії 24-річний Г. І. Котовський. Він був заарештований у Балті і направлений сюди для відбування військової служби в 19-му Костромському піхотному полку. 24 травня 1905 року Г. І. Котовський втік з лазарету, де перебував на лікуванні, і продовжував організовувати збройні загони з селян для боротьби з поміщиками. Страйкова боротьба тривала весною і літом 1905 року. 3—14 березня страйкували залізничники, робітники тютюнових фабрик та шкірзаводу, в квітні — столяри.
Жандармське управління з метою придушення революційних виступів, проводило повальні обшуки і масові арешти, намагалося розпалити національну ворожнечу серед робітників.
Але ні жорстокі репресії, ні організований поліцією з допомогою чорносотенців у квітні єврейський погром — ніщо не могло припинити виступів трудящих проти царизму. В травні революційний рух з новою силою охопив місто. 1 травня відбулася загальна першотравнева демонстрація, під час якої в місті було розповсюджено 1200 революційних прокламацій. З—5 травня страйкували друкарі, а 30-го травня— робітники гільзових і тютюнових фабрик. Робітники вимагали встановлення 8-годин- ного робочого дня, скасування відрядної оплати і заміни її місячною. В результаті страйку робітники домоглися скорочення робочого дня до 9 годин і заміни відрядної оплати на місячну. Страйковий рух продовжувався і в наступному місяці. Кілька страйків відбулося в червні—серпні. Страйкували робітники чавуноливарного і механічного заводів, тютюнових фабрик, електростанції, паркетної фабрики та друкарні.
Під час Жовтневого всеросійського політичного страйку 1905 року в страйкову боротьбу також включилися робітники і службовці станції Житомир. 16 жовтня страйкували меблевики, металісти, робітники тютюнових фабрик, пралень, друкарень, шевці. Наступного дня до них приєдналися робітники трамваю, електростанції і водокачки. Всі магазини і торговельні заклади теж не працювали. Страйкуючі вимагали восьмигодинного робочого дня і демократичної республіки.
З кожним днем революційний рух набирав все більшого й більшого розмаху. Але в міському комітеті РСДРП в цей момент взяли верх меншовицькі елементи. 18 жовтня (на третій день жовтневого страйку в Житомирі) комітет ухвалив припинити загальний страйк. Це було явною зрадою інтересів революції. Але всупереч меншовикам у місті й далі тривали мітинги, політичні демонстрації.
Під впливом Грудневого збройного повстання в Москві 12 грудня знову почався загальний страйк робітників Житомира. Разом з робітниками вийшли на вулиці учні гімназій, щоб продемонструвати свою єдність з московським пролетаріатом і пролетарями інших міст.
Волинському губернському жандармському управлінню було наказано негайно вжити заходів для придушення революційних виступів. 10 грудня в місті почалися арешти. Заарештованих було так багато, що жандармське управління не встигало розглядати справи.
Незважаючи на репресії, страйкова боротьба трудящих Житомира не припинилася. У березні 1906 року відбувся тижневий страйк друкарів Житомира. Страйки мали місце на тютюнових та гільзових фабриках.
Нова хвиля страйків прокотилася на початку 1907 року. Робітники фабрики рукавичок страйкували 51 день, вони домоглися підвищення зарплати. У травні відбувся страйк на шкірзаводі та на інших підприємствах міста.
Виступи в Житомирі протягом 1905—1907 рр. були складовою частиною революційного робітничого руху в країні проти царизму. Щоб покінчити з робітничими виступами, у другій половині 1907 року поліція посилила репресії. Їй вдалося розгромити міську соціал-демократичну організацію. В