Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1866 року в місті споруджено нове приміщення публічної бібліотеки. 1913 року в ній налічувалося 8809 томів. Користування книгами тривалий час
було платним. Лише 1896 року відкрилася безплатна читальня-бібліотека з книжковим фондом 3509 томів, яка містилася в 4-х невеличких кімнатах. 1913 року налічувалося 10 невеликих бібліотек, у т. ч. половина приватних.
1900 року в Житомирі створено Волинський центральний музей. Спочатку його експозиція складалася переважно з природничих, археологічних та етнографічних колекцій. Ініціатори створення музею — місцеві краєзнавці етнограф В. Г. Кравченко, метеоролог С. А. Бржозовський, історик О. О. Фотинський.
У Житомирі народився російський письменник В. Г. Короленко (1853—1920). З 1909 року деякий час жив російський письменник О. І. Купрін. Він надрукував у газеті «Волынь» свої твори «Мільйонер», «Брегет», «Собаче щастя», «Вперед, марш», «Лісова глушина», «Срібний вовк» та повість «Олеся». Тут деякий час працювали М. М. Коцюбинський, Г. О. Мачтет. У Житомирі народився, жив і працював у 1897— 1899 рр. Л. Я. Штернберг (1861 — 1927), праці якого позитивно оцінив Ф. Енгельс у статті «Нововідкритий приклад групового шлюбу».
Житомир — батьківщина вітчизняного метеоролога, члена-кореспондента Петербурзької академії наук О. В. Клосовського (1846—1917); фізіолога-ботаніка К. А. Пурієвича (1866—1916); радянського вченого ботаніка-фізіолога В. Н. Ар- циховського (1876—1931). Тут народився український оператор хронікально-документальних фільмів А. К. Федецький (1857—1902); український композитор, віолончеліст і диригент С. В. Заремба (1861 —1913); російський режисер і театральний діяч Л. А. Сулержицький (1873—1916); польський композитор і музикант Юліуш Зарембський (1854— 1885). Майже все життя провів у Житомирі художник О. Г. Канцеров, картини якого «Місячна ніч» та «Після дощу» здобули високу оцінку жюрі виставки в Петербурзі 1898 року.
До 100-річчя від дня народження великого російського поета О. С. Пушкіна 1899 року зусиллями прогресивної інтелігенції та учнівської молоді в місті урочисто відкрито йому пам’ятник (скульптор Г. Олішкевич). Це був перший пам’ятник у Житомирі.
У другій половині XIX ст. діяв міський театр. На його сцені в 1897—1898рр. приїжджими акторами поставлені опери: «Пікова дама», «Ріголетто», «Князь Ігор», «Євгеній Онєгін» та інші. На сцені театру виступали видатні українські, російські й зарубіжні актори. У 1883 році тут гастролювала українська трупа М. Л. Кропивницького і М. П. Старицького, згодом — І. К. Карпенко-Карий, М. К. Садовський, М. К. Заньковецька. На сцені Житомирського театру демонстрували своє мистецтво великі російські майстри сцени М. С. Щепкін, Г. М. Федотова, В. М. Давидов, Ф. І. Шаляпін, Л. В. Собінов, А. Г. Рубінштейн, актор-трагік Айра Олдрідж і співачка Поліна Віардо.
1914 року, коли почалася перша світова війна, багато робітників і ремісників мобілізували в армію. На кінець 1915 року кількість робітників на підприємствах міста зменшилася. Ціни на продукти й товари першої потреби в 1916 році зросли проти цін мирного часу на 339 проц. Незадоволення війною, політикою самодержавства наростало з кожним днем.
Хоч царські чиновники намагалися приховати від населення звістку про Лютневу революцію, вона швидко дійшла до житомирян. 4 березня в місті відбулася маніфестація робітників і солдатів. У ті березневі дні представники від робітничих колективів електростанції, механічного заводу і механічних майстерень, фабрики тютюнових виробів, залізничного депо взялися за організацію в Житомирі Ради робітничих і солдатських депутатів. 9 березня 1917 року відбулися організаційні збори, на яких було обрано виконавчий комітет. Водночас з Радою в Житомирі, як і в інших містах України, виник т. зв. громадський комітет — орган буржуазного Тимчасового уряду.
Рада, очолювана меншовиком-оборонцем Вороніциним, перетворилася на придаток буржуазного комітету. Виконавчий комітет Ради, в якому засіли головним чином меншовики й бундівці, фактично підтримував дії міської
Житомир
Сторінка 8 з 26
Такий стан обумовлювався мізерністю асигнувань на потреби народної освіти. На утримання поліції витрачалося майже в 2,5 раза більше коштів, ніж на народну освіту.1866 року в місті споруджено нове приміщення публічної бібліотеки. 1913 року в ній налічувалося 8809 томів. Користування книгами тривалий час
1900 року в Житомирі створено Волинський центральний музей. Спочатку його експозиція складалася переважно з природничих, археологічних та етнографічних колекцій. Ініціатори створення музею — місцеві краєзнавці етнограф В. Г. Кравченко, метеоролог С. А. Бржозовський, історик О. О. Фотинський.
У Житомирі народився російський письменник В. Г. Короленко (1853—1920). З 1909 року деякий час жив російський письменник О. І. Купрін. Він надрукував у газеті «Волынь» свої твори «Мільйонер», «Брегет», «Собаче щастя», «Вперед, марш», «Лісова глушина», «Срібний вовк» та повість «Олеся». Тут деякий час працювали М. М. Коцюбинський, Г. О. Мачтет. У Житомирі народився, жив і працював у 1897— 1899 рр. Л. Я. Штернберг (1861 — 1927), праці якого позитивно оцінив Ф. Енгельс у статті «Нововідкритий приклад групового шлюбу».
Житомир — батьківщина вітчизняного метеоролога, члена-кореспондента Петербурзької академії наук О. В. Клосовського (1846—1917); фізіолога-ботаніка К. А. Пурієвича (1866—1916); радянського вченого ботаніка-фізіолога В. Н. Ар- циховського (1876—1931). Тут народився український оператор хронікально-документальних фільмів А. К. Федецький (1857—1902); український композитор, віолончеліст і диригент С. В. Заремба (1861 —1913); російський режисер і театральний діяч Л. А. Сулержицький (1873—1916); польський композитор і музикант Юліуш Зарембський (1854— 1885). Майже все життя провів у Житомирі художник О. Г. Канцеров, картини якого «Місячна ніч» та «Після дощу» здобули високу оцінку жюрі виставки в Петербурзі 1898 року.
До 100-річчя від дня народження великого російського поета О. С. Пушкіна 1899 року зусиллями прогресивної інтелігенції та учнівської молоді в місті урочисто відкрито йому пам’ятник (скульптор Г. Олішкевич). Це був перший пам’ятник у Житомирі.
У другій половині XIX ст. діяв міський театр. На його сцені в 1897—1898рр. приїжджими акторами поставлені опери: «Пікова дама», «Ріголетто», «Князь Ігор», «Євгеній Онєгін» та інші. На сцені театру виступали видатні українські, російські й зарубіжні актори. У 1883 році тут гастролювала українська трупа М. Л. Кропивницького і М. П. Старицького, згодом — І. К. Карпенко-Карий, М. К. Садовський, М. К. Заньковецька. На сцені Житомирського театру демонстрували своє мистецтво великі російські майстри сцени М. С. Щепкін, Г. М. Федотова, В. М. Давидов, Ф. І. Шаляпін, Л. В. Собінов, А. Г. Рубінштейн, актор-трагік Айра Олдрідж і співачка Поліна Віардо.
1914 року, коли почалася перша світова війна, багато робітників і ремісників мобілізували в армію. На кінець 1915 року кількість робітників на підприємствах міста зменшилася. Ціни на продукти й товари першої потреби в 1916 році зросли проти цін мирного часу на 339 проц. Незадоволення війною, політикою самодержавства наростало з кожним днем.
Хоч царські чиновники намагалися приховати від населення звістку про Лютневу революцію, вона швидко дійшла до житомирян. 4 березня в місті відбулася маніфестація робітників і солдатів. У ті березневі дні представники від робітничих колективів електростанції, механічного заводу і механічних майстерень, фабрики тютюнових виробів, залізничного депо взялися за організацію в Житомирі Ради робітничих і солдатських депутатів. 9 березня 1917 року відбулися організаційні збори, на яких було обрано виконавчий комітет. Водночас з Радою в Житомирі, як і в інших містах України, виник т. зв. громадський комітет — орган буржуазного Тимчасового уряду.
Рада, очолювана меншовиком-оборонцем Вороніциним, перетворилася на придаток буржуазного комітету. Виконавчий комітет Ради, в якому засіли головним чином меншовики й бундівці, фактично підтримував дії міської