Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку серпня 1919 року в зв’язку з новою спробою петлюрівців піти на Київ Житомир знову опинився в смузі бойових дій. Кілька днів у районі міста точилися запеклі бої. Місто переходило із рук в руки. Проти петлюрівців пліч-о-пліч з бійцями 44-ї дивізії безстрашно билися курсанти Житомирської школи червоних командирів. 19 серпня під Житомиром загинув командир Таращанської бригади В. Н. Боженко. Трудящі міста і бійці Червоної Армії поховали Боженка на бульварі, біля пам’ятника Пушкіну. 20 серпня 1919 року частини 44-ї дивізії за наказом радянського командування залишили місто і відійшли на північ у район Коростеня. Увірвавшись до Житомира, петлюрівці зруйнували могилу Василя Боженка, поглумилися над останками мертвого героя. І на цей раз петлюрівці не змогли довго утримати місто. 19 вересня 1919 року спільними діями Південної групи військ і 44-ї дивізії Житомир було визволено. У бою за місто особливо відзначилася кавалерійська бригада Г. І. Котовського, яка входила до 45-ї стрілецької дивізії.
У розробленні та здійсненні плану визволення Житомира важливу роль відіграли командуючий Південною групою військ Й. Є. Якір, командир 44-ї дивізії І. Н. Дубовий, члени Реввійськради групи військ Я. Б. Гамарник, В. П. Затонський та Л. Й. Картвелішвілі.
Після визволення міста ревком звернувся до трудящих з закликом надати йому всебічну допомогу в зміцненні Радянської влади і остаточному розгромі контрреволюції. Ревком та міська більшовицька організація вживали термінових заходів щодо відновлення діяльності радянських установ. Налагоджувалася робота підприємств і профспілкових організацій. Населення забезпечувалося хлібом.
Наприкінці вересня 1919 року під час денікінської навали, коли майже вся Україна була захоплена ворогом, Житомир залишався радянським. З другої половини жовтня і майже до кінця 1919 року член ВУЦВК’у Д. 3. Мануїльський тривалий час перебував у Житомирі. Він спрямовував роботу радянських і партійних органів міста, виступав з доповідями перед трудящими, керував селянською секцією губпарткому, брав участь у підготовці та проведенні 1-го селянського з’їзду Волині.
Для зміцнення органів Радянської влади в Житомирі багато робила комсомольська організація. Комсомольці вели боротьбу з спекуляцією, бандитизмом та саботажем. У ході цієї боротьби зростали лави організації, створювалися нові комсомольські осередки. 1 листопада 1919 року відбулися загальні збори комсомольців міста, на яких було ухвалено резолюцію про мобілізацію молоді на боротьбу з Денікіним і вирішено видавати комсомольську газету «Пути Красной молодежи». (Перший номер її вийшов у листопаді 1919 року).
7 листопада 1919 року трудящі Житомира урочисто відзначили 2-у річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції. На урочистому мітингу на площі біля міського театру промовці закликали трудящих до зміцнення союзу робітників і селян, до об’єднання всіх зусиль для остаточного розгрому ворогів Радянської влади. Мітинг закінчився співом «Інтернаціоналу». Після мітингу відбулася демонстрація.
Завдяки перемогам Червоної Армії на фронтах громадянської війни становище в Житомирі на початку 1920 року значно поліпшилося. За роки війни зріс авторитет більшовиків. Під час партійного тижня, який проходив у місті з 9 по 16 січня 1920 року в партію вступив 161 чоловік. 72 проц. з них становили робітники.
Під час «тижня єднання тилу з фронтом» робітники міста відробили без оплати понад 3 тис. годин. Вони відрахували у фонд оборони дво-і триденні заробітки.
Наприкінці квітня 1920 року мирна праця житомирян, як і всього народу, була перервана розбійницьким нападом буржуазно-поміщицької Польщі. 26 квітня Житомир опинився в руках інтервентів. Ворог розправлявся з комуністами та радянськими активістами. Щодня на Сінній площі чинилися криваві розправи.
На початку червня Червона Армія перейшла в рішучий наступ. 7 червня 4-а дивізія Першої Кінної армії під командуванням Ф. Літунова визволила Житомир. Наступ радянських кіннотників був настільки стрімким, що штаб
Житомир
Сторінка 12 з 26
виховну та політико-освітню роботу проводили відкриті в червні 1919 року перший комуністичний клуб ім. К. Маркса, будинок освіти червоноармійців та школа політичної грамоти для робітничої молоді. На початку серпня 1919 року в зв’язку з новою спробою петлюрівців піти на Київ Житомир знову опинився в смузі бойових дій. Кілька днів у районі міста точилися запеклі бої. Місто переходило із рук в руки. Проти петлюрівців пліч-о-пліч з бійцями 44-ї дивізії безстрашно билися курсанти Житомирської школи червоних командирів. 19 серпня під Житомиром загинув командир Таращанської бригади В. Н. Боженко. Трудящі міста і бійці Червоної Армії поховали Боженка на бульварі, біля пам’ятника Пушкіну. 20 серпня 1919 року частини 44-ї дивізії за наказом радянського командування залишили місто і відійшли на північ у район Коростеня. Увірвавшись до Житомира, петлюрівці зруйнували могилу Василя Боженка, поглумилися над останками мертвого героя. І на цей раз петлюрівці не змогли довго утримати місто. 19 вересня 1919 року спільними діями Південної групи військ і 44-ї дивізії Житомир було визволено. У бою за місто особливо відзначилася кавалерійська бригада Г. І. Котовського, яка входила до 45-ї стрілецької дивізії.
У розробленні та здійсненні плану визволення Житомира важливу роль відіграли командуючий Південною групою військ Й. Є. Якір, командир 44-ї дивізії І. Н. Дубовий, члени Реввійськради групи військ Я. Б. Гамарник, В. П. Затонський та Л. Й. Картвелішвілі.
Після визволення міста ревком звернувся до трудящих з закликом надати йому всебічну допомогу в зміцненні Радянської влади і остаточному розгромі контрреволюції. Ревком та міська більшовицька організація вживали термінових заходів щодо відновлення діяльності радянських установ. Налагоджувалася робота підприємств і профспілкових організацій. Населення забезпечувалося хлібом.
Наприкінці вересня 1919 року під час денікінської навали, коли майже вся Україна була захоплена ворогом, Житомир залишався радянським. З другої половини жовтня і майже до кінця 1919 року член ВУЦВК’у Д. 3. Мануїльський тривалий час перебував у Житомирі. Він спрямовував роботу радянських і партійних органів міста, виступав з доповідями перед трудящими, керував селянською секцією губпарткому, брав участь у підготовці та проведенні 1-го селянського з’їзду Волині.
Для зміцнення органів Радянської влади в Житомирі багато робила комсомольська організація. Комсомольці вели боротьбу з спекуляцією, бандитизмом та саботажем. У ході цієї боротьби зростали лави організації, створювалися нові комсомольські осередки. 1 листопада 1919 року відбулися загальні збори комсомольців міста, на яких було ухвалено резолюцію про мобілізацію молоді на боротьбу з Денікіним і вирішено видавати комсомольську газету «Пути Красной молодежи». (Перший номер її вийшов у листопаді 1919 року).
7 листопада 1919 року трудящі Житомира урочисто відзначили 2-у річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції. На урочистому мітингу на площі біля міського театру промовці закликали трудящих до зміцнення союзу робітників і селян, до об’єднання всіх зусиль для остаточного розгрому ворогів Радянської влади. Мітинг закінчився співом «Інтернаціоналу». Після мітингу відбулася демонстрація.
Завдяки перемогам Червоної Армії на фронтах громадянської війни становище в Житомирі на початку 1920 року значно поліпшилося. За роки війни зріс авторитет більшовиків. Під час партійного тижня, який проходив у місті з 9 по 16 січня 1920 року в партію вступив 161 чоловік. 72 проц. з них становили робітники.
Під час «тижня єднання тилу з фронтом» робітники міста відробили без оплати понад 3 тис. годин. Вони відрахували у фонд оборони дво-і триденні заробітки.
Наприкінці квітня 1920 року мирна праця житомирян, як і всього народу, була перервана розбійницьким нападом буржуазно-поміщицької Польщі. 26 квітня Житомир опинився в руках інтервентів. Ворог розправлявся з комуністами та радянськими активістами. Щодня на Сінній площі чинилися криваві розправи.
На початку червня Червона Армія перейшла в рішучий наступ. 7 червня 4-а дивізія Першої Кінної армії під командуванням Ф. Літунова визволила Житомир. Наступ радянських кіннотників був настільки стрімким, що штаб