Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вдячні житомиряни гідно вшанували пам’ять воїнів, партизанів і підпільників, що загинули смертю хоробрих у боротьбі з німецько-фашистськими окупантами за визволення Житомира, в меморіальних дошках, обелісках і пам’ятниках. У сквері на вулиці Рильського тепер височить монумент-обеліск Слави з вічним вогнем. Тут завжди линуть урочисті мелодії. На площі Перемоги стоїть танк «Т-34», на Смолянці — пам’ятник воїнам, загиблим під час визволення Житомира від німецьких загарбників, на Богунії — пам’ятник радянським громадянам, закатованим у концентраційному таборі, біля педагогічного і сільськогосподарського інститутів — пам’ятники робітникам, службовцям, викладачам і студентам, що загинули в дні Великої Вітчизняної війни.
Визволення Житомира від німецьких окупантів трудящі зустріли як велике свято. На загальноміському мітингу, що відбувся з цієї нагоди 16 січня 1944 року в приміщенні обласного театру, вони щиро дякували своїм визволителям — воїнам Червоної Армії, партизанам, всім тим, хто виборював перемогу над ворогом. В листі до бійців, сержантів, офіцерів і генералів житомирських дивізій учасники мітингу запевняли, що зроблять усе, щоб місто стало ще кращим, ніж було до війни.
Як тільки місто було визволене від окупантів, житомиряни розгорнули наполегливу боротьбу за відбудову народного господарства. Дороговказом в їх боротьбі була постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 21 серпня 1943 року «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від окупантів». У розв’язанні завдань, що їх ставили Комуністична партія і Радянський уряд, довелося долати величезні труднощі. Лише в Житомирі гітлерівці знищили 113 тис. радянських громадян і понад 10 тис. вивезли на німецьку каторгу. Фашистські людожери зруйнували музичну й панчішну фабрики, меблевий комбінат, 17 промислових артілей, залізничний вузол, спалили будинки облвиконкому і міськради, педінституту, міської лікарні, музей і багато інших споруд. З 500 торговельних точок, що діяли до війни, залишилося 150.
Партійні і радянські організації вжили невідкладних заходів для відродження міста. Розгорнулося соціалістичне змагання за швидку відбудову народного господарства. Завдяки справжньому трудовому героїзму трудящих мас, величезній допомозі Комуністичної партії та Радянського уряду, порівняно швидко відроджувалися промислові й комунальні підприємства. На початку 1944 року відновили свою роботу мотороремонтний завод, електростанція, обласна друкарня, в серпні — музична фабрика, у вересні — повстяна, 1945 року стали до ладу панчішна фабрика та інші підприємства й промислові артілі. 1946 року радянський уряд виділив 11 млн. карбованців на відбудову ремонтного заводу. Місто поступово очищалося від захаращення, уламків зруйнованих будинків. Розпочалися відбудова і ремонт житлового фонду, водокачки, тротуарів. Зусиллями трудящих почалося озеленення міста.
Після вигнання окупантів зразу ж відновилися заняття в 10 школах, де навчалося понад 4 тисячі учнів, а через рік, тобто в 1945 році, ще 11, які додатково прийняли 4,5 тис. дітей.
У вересні 1944 року відчинилися двері педагогічного інституту ім. Ів. Франка, а в травні 1945 року облвиконком прийняв постанову про відновлення навчання на всіх факультетах сільськогосподарського інституту. 1944 року відкрилась обласна бібліотека, в якій збереглося 70 тис. книг. Відновили свою роботу клуби і краєзнавчий музей. На кінець 1944 року в місті налічувалося 11 тис. радіоточок. У січні 1944 року прийняли глядачів кінотеатри ім. ВЛКСМ та ім. Ів. Франка. Тоді ж розпочав свій сезон музично-драматичний театр.
Трудящі міста водночас подавали допомогу фронту своєчасним і якісним виконанням замовлень для військових частин, збиранням коштів на танкову колону «Радянська Житомирщина» і теплого одягу для воїнів тощо. Житомиряни відремонтували приміщення під госпіталі, передали для
Житомир
Сторінка 19 з 26
За мужність і відвагу багато підпільників відзначено високими урядовими нагородами. Посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу Г. І. Шелушкову та О. Д. Бородію, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня нагороджено Г. М. Бур- жимського і Г. С. Протасевича. Сотні житомирян-фронтовиків нагороджені орденами і медалями, а О. С. Бурдейний, Л. П. Глущенко, Ю. К. Глибко, В. О. Демидов, В. С. Лихотворик, І. А. Терещук, Г. І. Герман, Є. А. Кривий, А. Р. Обуховський, М. Й. Очерет, X. М. Гопник і Я. А. Біренбойм удостоєні почесного звання Героя Радянського Союзу.Вдячні житомиряни гідно вшанували пам’ять воїнів, партизанів і підпільників, що загинули смертю хоробрих у боротьбі з німецько-фашистськими окупантами за визволення Житомира, в меморіальних дошках, обелісках і пам’ятниках. У сквері на вулиці Рильського тепер височить монумент-обеліск Слави з вічним вогнем. Тут завжди линуть урочисті мелодії. На площі Перемоги стоїть танк «Т-34», на Смолянці — пам’ятник воїнам, загиблим під час визволення Житомира від німецьких загарбників, на Богунії — пам’ятник радянським громадянам, закатованим у концентраційному таборі, біля педагогічного і сільськогосподарського інститутів — пам’ятники робітникам, службовцям, викладачам і студентам, що загинули в дні Великої Вітчизняної війни.
Визволення Житомира від німецьких окупантів трудящі зустріли як велике свято. На загальноміському мітингу, що відбувся з цієї нагоди 16 січня 1944 року в приміщенні обласного театру, вони щиро дякували своїм визволителям — воїнам Червоної Армії, партизанам, всім тим, хто виборював перемогу над ворогом. В листі до бійців, сержантів, офіцерів і генералів житомирських дивізій учасники мітингу запевняли, що зроблять усе, щоб місто стало ще кращим, ніж було до війни.
Як тільки місто було визволене від окупантів, житомиряни розгорнули наполегливу боротьбу за відбудову народного господарства. Дороговказом в їх боротьбі була постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 21 серпня 1943 року «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від окупантів». У розв’язанні завдань, що їх ставили Комуністична партія і Радянський уряд, довелося долати величезні труднощі. Лише в Житомирі гітлерівці знищили 113 тис. радянських громадян і понад 10 тис. вивезли на німецьку каторгу. Фашистські людожери зруйнували музичну й панчішну фабрики, меблевий комбінат, 17 промислових артілей, залізничний вузол, спалили будинки облвиконкому і міськради, педінституту, міської лікарні, музей і багато інших споруд. З 500 торговельних точок, що діяли до війни, залишилося 150.
Партійні і радянські організації вжили невідкладних заходів для відродження міста. Розгорнулося соціалістичне змагання за швидку відбудову народного господарства. Завдяки справжньому трудовому героїзму трудящих мас, величезній допомозі Комуністичної партії та Радянського уряду, порівняно швидко відроджувалися промислові й комунальні підприємства. На початку 1944 року відновили свою роботу мотороремонтний завод, електростанція, обласна друкарня, в серпні — музична фабрика, у вересні — повстяна, 1945 року стали до ладу панчішна фабрика та інші підприємства й промислові артілі. 1946 року радянський уряд виділив 11 млн. карбованців на відбудову ремонтного заводу. Місто поступово очищалося від захаращення, уламків зруйнованих будинків. Розпочалися відбудова і ремонт житлового фонду, водокачки, тротуарів. Зусиллями трудящих почалося озеленення міста.
Після вигнання окупантів зразу ж відновилися заняття в 10 школах, де навчалося понад 4 тисячі учнів, а через рік, тобто в 1945 році, ще 11, які додатково прийняли 4,5 тис. дітей.
У вересні 1944 року відчинилися двері педагогічного інституту ім. Ів. Франка, а в травні 1945 року облвиконком прийняв постанову про відновлення навчання на всіх факультетах сільськогосподарського інституту. 1944 року відкрилась обласна бібліотека, в якій збереглося 70 тис. книг. Відновили свою роботу клуби і краєзнавчий музей. На кінець 1944 року в місті налічувалося 11 тис. радіоточок. У січні 1944 року прийняли глядачів кінотеатри ім. ВЛКСМ та ім. Ів. Франка. Тоді ж розпочав свій сезон музично-драматичний театр.
Трудящі міста водночас подавали допомогу фронту своєчасним і якісним виконанням замовлень для військових частин, збиранням коштів на танкову колону «Радянська Житомирщина» і теплого одягу для воїнів тощо. Житомиряни відремонтували приміщення під госпіталі, передали для