Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Винятково важливу роль у комуністичному вихованні і мобілізації трудящих мас на боротьбу за втілення в життя рішень партії та уряду відіграла партійна і радянська преса. На сторінках газет широко висвітлювалися стахановський рух, господарське і культурне будівництво в місті.
Докорінно змінилося обличчя міста. Виросли економіка і культура, нові люди, готувалися кадри масових професій. Під керівництвом партійної організації трудящі успішно розв’язували великі господарські і політичні завдання, що їх ставили Комуністична партія і Радянський уряд.
Але підступний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю радянських людей. 22 червня 1941 року Житомир одним із перших міст країни зазнав бомбардування гітлерівської авіації. Радянські люди одностайно піднялися на захист соціалістичної Вітчизни.
Керуючись директивами Центрального Комітету ВКП(б) і РНК СРСР, партійні і радянські органи, профспілкові та комсомольські організації безпосередньо зайнялися організацією опору німецько-фашистським загарбникам. У місті були створені винищувальні батальйони для боротьби з диверсантами, встановлено чергування дружин для гасіння пожежі. На фабриках і заводах, масових зборах і мітингах трудящі висловлювали готовність битися з ненависним ворогом до повного й остаточного його розгрому. «Ми вважаємо себе мобілізованими для виконання будь-яких завдань партії і уряду»,— писали в своїй резолюції 23 червня учасники зборів колективу сільськогосподарського інституту.
У загальноміському мітингу трудящих 28 червня взяли участь секретар ЦК КП(б)У Й. Г. Лисенко, письменники М. П. Бажан та О. Є. Корнійчук, секретар обкому партії О. А. Стрельцов, керівні працівники обласних та міських партійних і радянських органів4. Промовці від колективів підприємств, установ та навчальних закладів висловлювали прагнення зробити все для розгрому гітлерівської навали. Трудящі міста ділом відповіли на бойові заклики Комуністичної партії, на директиву Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) партійним і радянським організаціям прифронтових областей від 29 червня 1941 року. Жінки йшли на підприємства, щоб замінити своїх чоловіків і братів, що пішли на фронт. Дівчата, які щойно закінчили школу, зверталися до міськкому комсомолу з проханням надіслати їх на фабрику чи завод. До лав Червоної Армії пішло близько 3 тис. комсомольців, у т. ч. весь склад комсомольських організацій фабрики гнутих меблів ім. 1-го Травня.
З наближенням фронту проводилася евакуація трудящих, що прибули з західних областей, демонтувалися заводи і фабрики. Промислове устаткування, матеріальні цінності відправлялися в Уфу. Дитячі будинки були евакуйовані в Сталінградську і Джамбульську області. Росіяни й казахи турбувалися про українських дітей, безперебійно постачали їх продуктами харчування, взуттям та одягом. У східні райони Російської Федерації виїхало близько 35 проц. житомирян, де вони одержали роботу, житло, а молодь продовжила навчання в російських середніх і вищих навчальних закладах. Міський комітет КП(б)У сформував підпільні партійні організації, створив підпільний міськком партії на чолі з секретарем О. Ю. Хоменком, визначив конкретні завдання комуністів та комсомольців, які повинні на випадок гітлерівської окупації залишитися в місті, і вжив ряд інших заходів.
9 липня 1941 року фашисти окупували місто. Разом з гітлерівцями в Житомир прибули і їх наймити — українські буржуазні націоналісти. Почалися нечувані розправи і пограбування. Через кілька днів на Сінній площі гітлерівці стратили 21 комуніста. За найменшу підозру вороги знищували радянських людей. На Бо- гунії — околиці міста — і на восьмому кілометрі по Новоград-Волинському шосе гітлерівці зібрали близько 4 тис. військовополонених солдатів та офіцерів Червоної Армії і влаштували табір смерті. Тут вони здійснювали масове знищення хворих і поранених радянських воїнів. Сюди гестапівці привозили дітей з дитячого будинку по вул. Синельніковській № 12 і розстрілювали їх.
Розташовані в місті особливі частини СС і гестапівські служби вживали всіляких заходів для придушення опору населення. Окупантам вдалося розгромити підпільний міськком КП(б)У, схопити О. Ю. Хоменка, якому однак пощастило втекти.
Житомир
Сторінка 17 з 26
«Спартак», «Буревісник», «Медик», «Локомотив» та інші об’єднували близько 20 тис. чоловік.Винятково важливу роль у комуністичному вихованні і мобілізації трудящих мас на боротьбу за втілення в життя рішень партії та уряду відіграла партійна і радянська преса. На сторінках газет широко висвітлювалися стахановський рух, господарське і культурне будівництво в місті.
Докорінно змінилося обличчя міста. Виросли економіка і культура, нові люди, готувалися кадри масових професій. Під керівництвом партійної організації трудящі успішно розв’язували великі господарські і політичні завдання, що їх ставили Комуністична партія і Радянський уряд.
Але підступний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю радянських людей. 22 червня 1941 року Житомир одним із перших міст країни зазнав бомбардування гітлерівської авіації. Радянські люди одностайно піднялися на захист соціалістичної Вітчизни.
Керуючись директивами Центрального Комітету ВКП(б) і РНК СРСР, партійні і радянські органи, профспілкові та комсомольські організації безпосередньо зайнялися організацією опору німецько-фашистським загарбникам. У місті були створені винищувальні батальйони для боротьби з диверсантами, встановлено чергування дружин для гасіння пожежі. На фабриках і заводах, масових зборах і мітингах трудящі висловлювали готовність битися з ненависним ворогом до повного й остаточного його розгрому. «Ми вважаємо себе мобілізованими для виконання будь-яких завдань партії і уряду»,— писали в своїй резолюції 23 червня учасники зборів колективу сільськогосподарського інституту.
У загальноміському мітингу трудящих 28 червня взяли участь секретар ЦК КП(б)У Й. Г. Лисенко, письменники М. П. Бажан та О. Є. Корнійчук, секретар обкому партії О. А. Стрельцов, керівні працівники обласних та міських партійних і радянських органів4. Промовці від колективів підприємств, установ та навчальних закладів висловлювали прагнення зробити все для розгрому гітлерівської навали. Трудящі міста ділом відповіли на бойові заклики Комуністичної партії, на директиву Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) партійним і радянським організаціям прифронтових областей від 29 червня 1941 року. Жінки йшли на підприємства, щоб замінити своїх чоловіків і братів, що пішли на фронт. Дівчата, які щойно закінчили школу, зверталися до міськкому комсомолу з проханням надіслати їх на фабрику чи завод. До лав Червоної Армії пішло близько 3 тис. комсомольців, у т. ч. весь склад комсомольських організацій фабрики гнутих меблів ім. 1-го Травня.
З наближенням фронту проводилася евакуація трудящих, що прибули з західних областей, демонтувалися заводи і фабрики. Промислове устаткування, матеріальні цінності відправлялися в Уфу. Дитячі будинки були евакуйовані в Сталінградську і Джамбульську області. Росіяни й казахи турбувалися про українських дітей, безперебійно постачали їх продуктами харчування, взуттям та одягом. У східні райони Російської Федерації виїхало близько 35 проц. житомирян, де вони одержали роботу, житло, а молодь продовжила навчання в російських середніх і вищих навчальних закладах. Міський комітет КП(б)У сформував підпільні партійні організації, створив підпільний міськком партії на чолі з секретарем О. Ю. Хоменком, визначив конкретні завдання комуністів та комсомольців, які повинні на випадок гітлерівської окупації залишитися в місті, і вжив ряд інших заходів.
9 липня 1941 року фашисти окупували місто. Разом з гітлерівцями в Житомир прибули і їх наймити — українські буржуазні націоналісти. Почалися нечувані розправи і пограбування. Через кілька днів на Сінній площі гітлерівці стратили 21 комуніста. За найменшу підозру вороги знищували радянських людей. На Бо- гунії — околиці міста — і на восьмому кілометрі по Новоград-Волинському шосе гітлерівці зібрали близько 4 тис. військовополонених солдатів та офіцерів Червоної Армії і влаштували табір смерті. Тут вони здійснювали масове знищення хворих і поранених радянських воїнів. Сюди гестапівці привозили дітей з дитячого будинку по вул. Синельніковській № 12 і розстрілювали їх.
Розташовані в місті особливі частини СС і гестапівські служби вживали всіляких заходів для придушення опору населення. Окупантам вдалося розгромити підпільний міськком КП(б)У, схопити О. Ю. Хоменка, якому однак пощастило втекти.