Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Спираючись на перші успіхи, партійна організація піднімала маси на дальшу боротьбу за відбудову народного господарства. Велику мобілізуючу роль у цьому відіграв четвертий п’ятирічний план на 1946—1950 рр. В місті розпочалася боротьба за кращі виробничі показники. Житомир вступив у змагання з Вінницею і Бердичевом. Соціалістичне змагання розгорнулося між заводами і фабриками, цехами і змінами, між окремими робітниками. 1947 року, коли ленінградці звернулися до трудівників країни з закликом достроково виконати післявоєнну п’ятирічку, колективи підприємств міста палко підтримали цей патріотичний почин. Вони також підхопили почин москвичів за рентабельну роботу і збільшення надпланових нагромаджень. Сотні робітників фабрик і заводів, залізниці систематично перевиконували свої виробничі завдання. В роки четвертої п’ятирічки 1062 стахановці виконували щороку 5—7 річних норм. Поліпшилася і якість промислової продукції,
знизилась її собівартість, збільшилась економія сировини, палива та електроенергії. Завдяки цьому п’ятирічку було виконано достроково. В 1950 році обсяг промислової продукції міста становив 129,3 проц. до рівня 1940 року.
Водночас з відбудовою промисловості відновлювалося і комунальне господарство. Відремонтовано й споруджено нові будинки, упорядковано вулиці, бульвари і сквери. Кількість населення зросла з 53 тис. чоловік у січні 1945 року до 76 тис. у січні 1950 року, зріс робітничий клас. На панчішній фабриці, наприклад, уже було 918 робітників, на меблевому комбінаті — 860.
Розгорталася радянська торгівля. Були відкриті універмаг, меблеві, книжкові, парфюмерні і продовольчі магазини.
У 1946—1950 рр. стали до ладу більшість медичних закладів, в яких працювало 467 лікарів, серед них нині заслужені лікарі УРСР окуліст міської лікарні С.М.ТерАрютунянц, головний лікар, педіатр міської дитячої лікарні Т. Ф. Лаврентьєва і терапевт міської лікарні Б. А. Шульман.
1950 року в місті діяло 32 школи, де навчалося близько 14 тис. учнів, тобто більше, ніж до війни. У цих школах працювало 579 досвідчених учителів. У трьох технікумах і чотирьох училищах, що відновили свою роботу у післявоєнний період, навчалося 2 тис. юнаків і дівчат. 1949 року педагогічне училище реорганізовано на трирічний учительський Інститут іноземних мов. 1952 року на його базі створено педагогічний інститут. 1955 року цей навчальний заклад на правах факультету приєднано до педагогічного інституту ім. Ів. Франка. 1950 року в трьох вузах — педагогічному, сільськогосподарському та іноземних мов — навчалося 2 тис. студентів.
Успішне завершення відбудови промисловості створило умови для дальшого розвитку економіки міста. Цьому сприяло зміцнення енергетичної бази міста. 1959 року Житомир підключено до Кременчуцької енергосистеми, що дало можливість повністю забезпечити його електроенергією.
За роки п’ятої п’ятирічки реконструйовано й розширено авторемонтний завод, меблевий комбінат та інші підприємства, оснащено новою, досконалішою технікою панчішну фабрику і фабрику музичних інструментів. І в наступні роки тривало переобладнання старих підприємств. Лише в 1959—1963 рр. здійснено технічну реконструкцію на 23 підприємствах. За ці роки сконструйовано та змонтовано 150 потокових конвейєрних ліній, встановлено понад дві тисячі автоматів і напівавтоматів. У 1966—1970 рр. здійснено комплексну механізацію 15 цехів і дільниць, введено в дію понад 150 автоматичних, напівавтоматичних потоково-механізованих і конвейєрних ліній. Це дало можливість розширити асортимент і поліпшити якість продукції. Лише 1970 року розпочато випуск понад 150 нових зразків виробів, у т. ч. комбінованих вимірювальних приладів, щитів і диспетчерських пультів. Завдяки цьому з кожним роком підприємства міста нарощують свої виробничі потужності. Фабрика музичних інструментів щороку випускає по тисячі баянів та гармоній. На одне з найбільших підприємств міста перетворюється панчішна фабрика (з 1969 року «Комсомолка»).
1956 року в місті розпочалося будівництво заводу «Електровимірник». Минуло небагато часу, і підприємство стало випускати прилади високої точності (ампервольтметри, деталі до транзисторів, частотоміри, підсилювачі
Житомир
Сторінка 20 з 26
обслуговування поранених 5,5 тис. штук посуду, багато білизни і 4,5 тис. книг.Спираючись на перші успіхи, партійна організація піднімала маси на дальшу боротьбу за відбудову народного господарства. Велику мобілізуючу роль у цьому відіграв четвертий п’ятирічний план на 1946—1950 рр. В місті розпочалася боротьба за кращі виробничі показники. Житомир вступив у змагання з Вінницею і Бердичевом. Соціалістичне змагання розгорнулося між заводами і фабриками, цехами і змінами, між окремими робітниками. 1947 року, коли ленінградці звернулися до трудівників країни з закликом достроково виконати післявоєнну п’ятирічку, колективи підприємств міста палко підтримали цей патріотичний почин. Вони також підхопили почин москвичів за рентабельну роботу і збільшення надпланових нагромаджень. Сотні робітників фабрик і заводів, залізниці систематично перевиконували свої виробничі завдання. В роки четвертої п’ятирічки 1062 стахановці виконували щороку 5—7 річних норм. Поліпшилася і якість промислової продукції,
знизилась її собівартість, збільшилась економія сировини, палива та електроенергії. Завдяки цьому п’ятирічку було виконано достроково. В 1950 році обсяг промислової продукції міста становив 129,3 проц. до рівня 1940 року.
Водночас з відбудовою промисловості відновлювалося і комунальне господарство. Відремонтовано й споруджено нові будинки, упорядковано вулиці, бульвари і сквери. Кількість населення зросла з 53 тис. чоловік у січні 1945 року до 76 тис. у січні 1950 року, зріс робітничий клас. На панчішній фабриці, наприклад, уже було 918 робітників, на меблевому комбінаті — 860.
Розгорталася радянська торгівля. Були відкриті універмаг, меблеві, книжкові, парфюмерні і продовольчі магазини.
У 1946—1950 рр. стали до ладу більшість медичних закладів, в яких працювало 467 лікарів, серед них нині заслужені лікарі УРСР окуліст міської лікарні С.М.ТерАрютунянц, головний лікар, педіатр міської дитячої лікарні Т. Ф. Лаврентьєва і терапевт міської лікарні Б. А. Шульман.
1950 року в місті діяло 32 школи, де навчалося близько 14 тис. учнів, тобто більше, ніж до війни. У цих школах працювало 579 досвідчених учителів. У трьох технікумах і чотирьох училищах, що відновили свою роботу у післявоєнний період, навчалося 2 тис. юнаків і дівчат. 1949 року педагогічне училище реорганізовано на трирічний учительський Інститут іноземних мов. 1952 року на його базі створено педагогічний інститут. 1955 року цей навчальний заклад на правах факультету приєднано до педагогічного інституту ім. Ів. Франка. 1950 року в трьох вузах — педагогічному, сільськогосподарському та іноземних мов — навчалося 2 тис. студентів.
Успішне завершення відбудови промисловості створило умови для дальшого розвитку економіки міста. Цьому сприяло зміцнення енергетичної бази міста. 1959 року Житомир підключено до Кременчуцької енергосистеми, що дало можливість повністю забезпечити його електроенергією.
За роки п’ятої п’ятирічки реконструйовано й розширено авторемонтний завод, меблевий комбінат та інші підприємства, оснащено новою, досконалішою технікою панчішну фабрику і фабрику музичних інструментів. І в наступні роки тривало переобладнання старих підприємств. Лише в 1959—1963 рр. здійснено технічну реконструкцію на 23 підприємствах. За ці роки сконструйовано та змонтовано 150 потокових конвейєрних ліній, встановлено понад дві тисячі автоматів і напівавтоматів. У 1966—1970 рр. здійснено комплексну механізацію 15 цехів і дільниць, введено в дію понад 150 автоматичних, напівавтоматичних потоково-механізованих і конвейєрних ліній. Це дало можливість розширити асортимент і поліпшити якість продукції. Лише 1970 року розпочато випуск понад 150 нових зразків виробів, у т. ч. комбінованих вимірювальних приладів, щитів і диспетчерських пультів. Завдяки цьому з кожним роком підприємства міста нарощують свої виробничі потужності. Фабрика музичних інструментів щороку випускає по тисячі баянів та гармоній. На одне з найбільших підприємств міста перетворюється панчішна фабрика (з 1969 року «Комсомолка»).
1956 року в місті розпочалося будівництво заводу «Електровимірник». Минуло небагато часу, і підприємство стало випускати прилади високої точності (ампервольтметри, деталі до транзисторів, частотоміри, підсилювачі