Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1919 року в Житомирі виник перший радянський театр, де починають працювати В. Золотарьов, Л. Людвигов (згодом заслужені артисти РРФСР). Художнім керівником театру в цей час працював С. Бондарчук.
До Житомира приїздили також на гастролі і колективи акторів Москви, Ленінграда, Києва, Одеси та інших міст. Лише у 1924—1925 рр. відбулося 155 вистав.
У липні 1920 року Волинський губернський ревком націоналізував кінотеатри «Люкс» і «Рим», що були у приватному володінні і передав їх губернському відділу народної освіти. 1925 року в місті вже працювали три кінотеатри, розпочав роботу історико-краєзнавчий музей.
За роки соціалістичної індустріалізації, курс якої схвалив XIV з’їзд ВКП(б) 1925 року, в економіці міста сталися важливі зміни. Протягом першої і другої п’ятирічок будуються нові і реконструюються діючі підприємства. В 1928—1930 рр. споруджується потужна електростанція. Чавуноливарний і механічний завод «Сільмаш» перетворено на машинобудівний, а в 1933 році — на мотороремонтний завод. Від ремонту нескладного сільськогосподарського інвентаря колектив заводу перейшов до виготовлення соломорізок, культиваторів, віялок і молотарок, а пізніше — до ремонту тракторів та автомашин.
На базі деревообробної фабрики, що виготовляла наочне та лабораторне приладдя для шкіл, 1933 року створено музичну фабрику. 7 листопада 1935 року на основі колишньої шпилько-колодочної фабрики відкрито панчішну. В 1936 році стали до ладу шліфувально-гранувальний завод, лакофарбова фабрика, промислова артіль «Культпобут» та інші. Мотороремонтний завод почав виробляти апарати для підживлення посівів, музична фабрика — баяни, меблевий комбінат освоїв виробництво художніх виробів. Внаслідок реконструкції збільшили виробничі потужності цегельні заводи, кондитерська і макаронна фабрики, м’ясокомбінат і пивозавод.
1940 року вже діяло 62 підприємства. Порівняно з 1913 роком загальний обсяг продукції збільшився в 10 разів.
У боротьбі за виконання планів першої п’ятирічки, за розвиток і дальше піднесення промисловості міста розгорнувся рух ударників. На початку 1931 року лише на дев’яти провідних підприємствах їх налічувалося 1217 чоловік, або близько 70 проц. всіх робітників. Так, на початок квітня 1930 року на заводі «Сільмаш» ударництвом було охоплено 54 проц. всіх робітників, а в січні 1931 року — 97 процентів. Наприкінці квітня 1931 року в Житомирі відбулася конференція ударників. Вона констатувала, що соціалістичні зобов’язання, взяті робітниками міста Житомира, успішно виконуються. Стахановський рух, який виник у 1935 році, поширився і в Житомирі. В 1936 році ним було охоплено понад 40 проц. робітників міста. Сотні стахановців виконували по дві, три і більше виробничих норм.
З відбудовою і розвитком промисловості поліпшувалися і транспортні зв’язки, відновилося регулярне залізничне сполучення Житомир—Коростень, Житомир— Бердичів; 1935 року закінчено будівництво залізниці Житомир—Фастів і відкрито прямий залізничний зв’язок з столицею Радянської України Києвом; побудовано залізницю, що сполучила місто з Новоградом-Волинським, споруджено цивільний аеропорт; заасфальтовано шосейну дорогу Київ—Житомир—Новоград-Волинський і встановлено між ними регулярне автобусне сполучення.
1936 року Житомир знову став центром округу (до того з 1930 року районний центр) Київської області, а з 22 вересня 1937 року — обласним центром. Тоді ж міськрада затвердила план, здійснюючи який трудящі міста лише в 1939 році забрукували 7700 кв. метрів та озеленили 17,2 га. Напередодні Великої Вітчизняної війни на брукування вулиць і тротуарів, упорядкування парків, скверів і бульварів щорічно витрачалося понад 1 млн. крб., що виділялися державою.
У місті виросли нові будинки, в т. ч. приміщення Головпоштамту, гуртожиток для студентів Державного педагогічного інституту ім. Ів. Франка і ряд шкіл. На 1931 рік у Житомирі, як і в інших містах країни, було ліквідовано безробіття, робітничий клас збільшився на 3 тис. чоловік, переведено більшу частину підприємств на 7-годинний робочий день.
Житомир
Сторінка 15 з 26
закладів згуртовувався актив, формувалися політичні, технічні, літературні, драматичні, співочі та інші гуртки художньої самодіяльності.1919 року в Житомирі виник перший радянський театр, де починають працювати В. Золотарьов, Л. Людвигов (згодом заслужені артисти РРФСР). Художнім керівником театру в цей час працював С. Бондарчук.
До Житомира приїздили також на гастролі і колективи акторів Москви, Ленінграда, Києва, Одеси та інших міст. Лише у 1924—1925 рр. відбулося 155 вистав.
У липні 1920 року Волинський губернський ревком націоналізував кінотеатри «Люкс» і «Рим», що були у приватному володінні і передав їх губернському відділу народної освіти. 1925 року в місті вже працювали три кінотеатри, розпочав роботу історико-краєзнавчий музей.
За роки соціалістичної індустріалізації, курс якої схвалив XIV з’їзд ВКП(б) 1925 року, в економіці міста сталися важливі зміни. Протягом першої і другої п’ятирічок будуються нові і реконструюються діючі підприємства. В 1928—1930 рр. споруджується потужна електростанція. Чавуноливарний і механічний завод «Сільмаш» перетворено на машинобудівний, а в 1933 році — на мотороремонтний завод. Від ремонту нескладного сільськогосподарського інвентаря колектив заводу перейшов до виготовлення соломорізок, культиваторів, віялок і молотарок, а пізніше — до ремонту тракторів та автомашин.
На базі деревообробної фабрики, що виготовляла наочне та лабораторне приладдя для шкіл, 1933 року створено музичну фабрику. 7 листопада 1935 року на основі колишньої шпилько-колодочної фабрики відкрито панчішну. В 1936 році стали до ладу шліфувально-гранувальний завод, лакофарбова фабрика, промислова артіль «Культпобут» та інші. Мотороремонтний завод почав виробляти апарати для підживлення посівів, музична фабрика — баяни, меблевий комбінат освоїв виробництво художніх виробів. Внаслідок реконструкції збільшили виробничі потужності цегельні заводи, кондитерська і макаронна фабрики, м’ясокомбінат і пивозавод.
1940 року вже діяло 62 підприємства. Порівняно з 1913 роком загальний обсяг продукції збільшився в 10 разів.
У боротьбі за виконання планів першої п’ятирічки, за розвиток і дальше піднесення промисловості міста розгорнувся рух ударників. На початку 1931 року лише на дев’яти провідних підприємствах їх налічувалося 1217 чоловік, або близько 70 проц. всіх робітників. Так, на початок квітня 1930 року на заводі «Сільмаш» ударництвом було охоплено 54 проц. всіх робітників, а в січні 1931 року — 97 процентів. Наприкінці квітня 1931 року в Житомирі відбулася конференція ударників. Вона констатувала, що соціалістичні зобов’язання, взяті робітниками міста Житомира, успішно виконуються. Стахановський рух, який виник у 1935 році, поширився і в Житомирі. В 1936 році ним було охоплено понад 40 проц. робітників міста. Сотні стахановців виконували по дві, три і більше виробничих норм.
З відбудовою і розвитком промисловості поліпшувалися і транспортні зв’язки, відновилося регулярне залізничне сполучення Житомир—Коростень, Житомир— Бердичів; 1935 року закінчено будівництво залізниці Житомир—Фастів і відкрито прямий залізничний зв’язок з столицею Радянської України Києвом; побудовано залізницю, що сполучила місто з Новоградом-Волинським, споруджено цивільний аеропорт; заасфальтовано шосейну дорогу Київ—Житомир—Новоград-Волинський і встановлено між ними регулярне автобусне сполучення.
1936 року Житомир знову став центром округу (до того з 1930 року районний центр) Київської області, а з 22 вересня 1937 року — обласним центром. Тоді ж міськрада затвердила план, здійснюючи який трудящі міста лише в 1939 році забрукували 7700 кв. метрів та озеленили 17,2 га. Напередодні Великої Вітчизняної війни на брукування вулиць і тротуарів, упорядкування парків, скверів і бульварів щорічно витрачалося понад 1 млн. крб., що виділялися державою.
У місті виросли нові будинки, в т. ч. приміщення Головпоштамту, гуртожиток для студентів Державного педагогічного інституту ім. Ів. Франка і ряд шкіл. На 1931 рік у Житомирі, як і в інших містах країни, було ліквідовано безробіття, робітничий клас збільшився на 3 тис. чоловік, переведено більшу частину підприємств на 7-годинний робочий день.