Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відбулися зміни і в кустарній промисловості. Кустарі ставали на шлях кооперування. З допомогою держави утворювалися промислові артілі, що спеціалізувалися на виробництві окремих видів товарів широкого вжитку — шкіряних, текстильних виробів, сільськогосподарського реманенту — грабель, лопат, возів, жорен.
Ленінська ідея створення Союзу PCP була палко підтримана робітниками й службовцями. Вони одностайно схвалили рішення 3-го Волинського губернського з’їзду Рад, що відбувся 28 листопада — 1 грудня 1922 року, про встановлення тіснішого зв’язку радянських республік.
Успіхи в господарському, культурному і державному будівництві радували трудящих. Але ця радість була затьмарена смертю В. І. Леніна. На траурних мітингах, які відбулися на підприємствах і в установах, на центральній площі трудящі давали клятву бути вірними заповітам свого вождя. До газети «Волынский пролетарий» надходило багато резолюцій, листів, у яких робітники, червоноармійці, вчителі, учні, студенти висловлювали свій сум з приводу смерті Ілліча і запевняли Комуністичну партію, що вони будуть йти по шляху, який вказав трудовому народу великий Ленін.
У день похорону Ілліча на центральній площі міста, яку потім названо ім. В. І. Леніна, відбулася закладка пам’ятника вождю. 1-го травня 1926 року його урочисто відкрито (перший пам’ятник відкрито 1922 року).
Робітники і службовці заводу «Сільмаш» у своїй резолюції, опублікованій на сторінках «Волынского пролетария», писали: «Тепер, після смерті Леніна, ми ще більше згуртуємось навколо Комуністичної партії. На злість ворогам ми подесятеримо нашу роботу по відбудові господарства». За ленінським закликом до партії пішли найкращі робітники від верстатів, що зміцнило міську парторганізацію. Після доповіді секретаря губкому М. Н. Демченка на зборах колективу 1-ї державної друкарні до лав Комуністичної партії було прийнято 16 поліграфістів.
Колективи підприємств та установ, у перших рядах яких ішли комуністи, успішно розв’язували завдання господарського і культурного будівництва. Завдяки цьому до кінця 1925 року основні галузі промисловості були відбудовані. На фабриках і заводах зростала кількість робітників, підвищувалась їх продуктивність праці.
Відбудовуючи фабрики й заводи, робітники Житомира, який до 1925 року був губернським центром, а з 1925 року — окружним, подавали допомогу селу. Колективи підприємств, зокрема друкарі і залізничники, успішно здійснювали шефську роботу в Сінгурах, Млинищах та інших селах Житомирського району.
Водночас з відбудовою економіки у місті здійснювалися культурні перетворення. Першим і найголовнішим завданням культурної революції, як і скрізь, була ліквідація неписьменності. До 1925 року школами ліквідації неписьменності було охоплено 4,5 тис. чоловік. Були організовані школи дорослих, де тричі на тиждень читалися лекції на політичні і науково-популярні теми, влаштовувалися бесіди, голосні читання газет і книг.
Поряд з цим широко розгорталося будівництво нової школи, заснованої на принципах, розроблених ще у 1919 році VIII з’їздом і викладених у Програмі РКП(б). 1920 року розпочали роботу кілька шкіл, а в 1925/26 навчальному році вже налічувалась 21 школа, де 281 учитель навчав 6353 учні. 1921 року в Житомирі створено трирічні вищі губернські педагогічні курси, які в 1923 році закінчило 125 чоловік, у т. ч. 25 комуністів.
З будівництвом загальноосвітньої школи створювалась і мережа середніх спеціальних навчальних закладів. Ще 1919 року виникла механічна школа, 1920 року — Волинський індустріальний технікум ім. В. І. Леніна. 1922 року засновано землевпорядний технікум, 1924 року — індустріальну школу та вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції. У 1926 році створюється денний робітфак при Житомирському інституті народної освіти. Великою подією в культурному житті Житомира було відкриття 16 жовтня 1919 року першого в історії Волині вищого навчального закладу — інституту народної освіти (згодом педінститут ім. І. Я. Франка).
Розгортали свою діяльність культурно-освітні установи. Всього в місті працювало ЗО клубів, 20 бібліотек і один селянський будинок. Навколо цих
Житомир
Сторінка 14 з 26
В міру відбудови підприємств відбулось і їх об’єднання, 1921 року на базі колишніх майстерень власників Вайнштейна і Линника, на яких працювало 50 чоловік, створено 1-й Волинський державний чавуноливарний і механічний завод «Сільмаш». Відбулися зміни і в кустарній промисловості. Кустарі ставали на шлях кооперування. З допомогою держави утворювалися промислові артілі, що спеціалізувалися на виробництві окремих видів товарів широкого вжитку — шкіряних, текстильних виробів, сільськогосподарського реманенту — грабель, лопат, возів, жорен.
Ленінська ідея створення Союзу PCP була палко підтримана робітниками й службовцями. Вони одностайно схвалили рішення 3-го Волинського губернського з’їзду Рад, що відбувся 28 листопада — 1 грудня 1922 року, про встановлення тіснішого зв’язку радянських республік.
Успіхи в господарському, культурному і державному будівництві радували трудящих. Але ця радість була затьмарена смертю В. І. Леніна. На траурних мітингах, які відбулися на підприємствах і в установах, на центральній площі трудящі давали клятву бути вірними заповітам свого вождя. До газети «Волынский пролетарий» надходило багато резолюцій, листів, у яких робітники, червоноармійці, вчителі, учні, студенти висловлювали свій сум з приводу смерті Ілліча і запевняли Комуністичну партію, що вони будуть йти по шляху, який вказав трудовому народу великий Ленін.
У день похорону Ілліча на центральній площі міста, яку потім названо ім. В. І. Леніна, відбулася закладка пам’ятника вождю. 1-го травня 1926 року його урочисто відкрито (перший пам’ятник відкрито 1922 року).
Робітники і службовці заводу «Сільмаш» у своїй резолюції, опублікованій на сторінках «Волынского пролетария», писали: «Тепер, після смерті Леніна, ми ще більше згуртуємось навколо Комуністичної партії. На злість ворогам ми подесятеримо нашу роботу по відбудові господарства». За ленінським закликом до партії пішли найкращі робітники від верстатів, що зміцнило міську парторганізацію. Після доповіді секретаря губкому М. Н. Демченка на зборах колективу 1-ї державної друкарні до лав Комуністичної партії було прийнято 16 поліграфістів.
Колективи підприємств та установ, у перших рядах яких ішли комуністи, успішно розв’язували завдання господарського і культурного будівництва. Завдяки цьому до кінця 1925 року основні галузі промисловості були відбудовані. На фабриках і заводах зростала кількість робітників, підвищувалась їх продуктивність праці.
Відбудовуючи фабрики й заводи, робітники Житомира, який до 1925 року був губернським центром, а з 1925 року — окружним, подавали допомогу селу. Колективи підприємств, зокрема друкарі і залізничники, успішно здійснювали шефську роботу в Сінгурах, Млинищах та інших селах Житомирського району.
Водночас з відбудовою економіки у місті здійснювалися культурні перетворення. Першим і найголовнішим завданням культурної революції, як і скрізь, була ліквідація неписьменності. До 1925 року школами ліквідації неписьменності було охоплено 4,5 тис. чоловік. Були організовані школи дорослих, де тричі на тиждень читалися лекції на політичні і науково-популярні теми, влаштовувалися бесіди, голосні читання газет і книг.
Поряд з цим широко розгорталося будівництво нової школи, заснованої на принципах, розроблених ще у 1919 році VIII з’їздом і викладених у Програмі РКП(б). 1920 року розпочали роботу кілька шкіл, а в 1925/26 навчальному році вже налічувалась 21 школа, де 281 учитель навчав 6353 учні. 1921 року в Житомирі створено трирічні вищі губернські педагогічні курси, які в 1923 році закінчило 125 чоловік, у т. ч. 25 комуністів.
З будівництвом загальноосвітньої школи створювалась і мережа середніх спеціальних навчальних закладів. Ще 1919 року виникла механічна школа, 1920 року — Волинський індустріальний технікум ім. В. І. Леніна. 1922 року засновано землевпорядний технікум, 1924 року — індустріальну школу та вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції. У 1926 році створюється денний робітфак при Житомирському інституті народної освіти. Великою подією в культурному житті Житомира було відкриття 16 жовтня 1919 року першого в історії Волині вищого навчального закладу — інституту народної освіти (згодом педінститут ім. І. Я. Франка).
Розгортали свою діяльність культурно-освітні установи. Всього в місті працювало ЗО клубів, 20 бібліотек і один селянський будинок. Навколо цих