Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
12 червня 1920 року в Житомир вступили основні сили Першої Кінної армії. 19 червня 1920 року в місті опубліковано наказ Реввійськради Першої Кінної армії про відновлення діяльності всіх радянських установ та організацій. Цей наказ підписали член ВУЦВК К. Є. Ворошилов і командуючий Першої Кінної С. М. Будьонний.
В. І. Ленін надавав великого значення визволенню Житомира: «Цими днями,— повідомляв він делегатів 2-ї Всеросійської наради по роботі на селі,— виявилось, що нашою кіннотою взято Житомир; остання дорога, яка сполучає Київ з польським фронтом, з півдня і з півночі уже перерізана нашими військами, і Київ, значить, пропав для поляків безнадійно».
У визволеному місті швидко налагоджувалася робота промислових підприємств, транспорту, відновлювалася діяльність шкіл і культурно-освітніх закладів. Голова ВУЦВК Г. І. Петровський, який відвідав Житомир на початку вересня 1920 року, відзначив, що робітники міста охоплені великим трудовим піднесенням. Виступаючи на мітингу бійців і командирів житомирського гарнізону, а також на загальних зборах залізничників станції Житомир, Г. І. Петровський закликав трудящих міста докласти всіх сил, щоб скоріше відбудувати зруйноване господарство. У резолюціях, ухвалених на мітингах і зборах, трудящі Житомира палко вітали В.І. Леніна і запевняли Радянський уряд, що не пошкодують сил для здійснення планів соціалістичного будівництва.
Мобілізуючи трудящих на відбудову народного господарства, партійна організація водночас приділяла багато уваги боротьбі проти бандитизму та буржуазних націоналістів. У квітні 1921 року губком КП(б) України звернувся з листом до всіх комуністів міста, в якому закликав їх оволодіти військовою справою і подати дійову допомогу органам Державного політичного управління, Червоній Армії в розгромі бандитизму. Борючись за виконання історичних рішень X з’їзду РКП(б), партійна організація Житомира завдала рішучої відсічі троцькістам та іншим антипартійним групам, що засіли в профспілках і гальмували справу відбудови господарства, а також українським та єврейським буржуазно-націоналістичним елементам.
Для трудящих Житомира перехід до мирного будівництва ускладнився тим, що за роки війни від більшості фабрик і заводів залишилися одні руїни. Їх майно та устаткування було розграбоване або вивезене окупантами до Німеччини чи панської Польщі. Особливо великих руйнувань і пограбувань зазнало комунальне господарство.
Після закінчення громадянської війни губернська Рада народного господарства взяла на облік усі промислові об’єкти, дрібні і середні майстерні. За офіційними даними на 1 листопада 1921 року, в місті діяло 31 державне підприємство. Багато підприємств працювало з великими перебоями, а лісозавод і шпилько-колодочна фабрика через відсутність сировини і нестачу палива припинили свою роботу. В місті діяло 66 кустарних артілей і водночас налічувалося дві тисячі безробітних.
Під керівництвом партійної організації велику роботу здійснювала міська Рада, до складу якої входило понад 200 депутатів. Вона залучила актив, а через нього широкі маси трудящих до боротьби з розрухою. Лише з березня по липень 1921 року в Житомирі проведено 9 суботників та недільників, в яких взяли участь понад 6,5 тис. чоловік, у т. ч. 2,3 тис. комуністів.
Комуністична партія і Радянський уряд подавали Житомиру повсякденну допомогу, особливо кадрами. 1921 року з Москви, Петрограда, Донбасу та інших місць приїхали на постійну роботу досвідчені партійні і радянські працівники, господарники і спеціалісти.
Для мобілізації трудящих Житомира на відбудову народного господарства велике значення мав приїзд у березні 1922 року голови Всеросійського ЦВК М. І. Калініна та голови ВУЦВК Г. І. Петровського. 16 березня в міському театрі відбулися збори, на яких М. І. Калінін виступив з доповіддю «Про міжнародне становище», а Г. І. Петровський — «Про міжнародне становище і голод». Зміцнення Радянської держави і перші успіхи в господарському будівництві країни піднесли політичну і виробничу активність трудящих. Робітники чавуноливарних майстерень, як і багатьох інших підприємств показували зразки свідомого соціалістичного ставлення до праці, державної власності. Їх приклад наслідували трудівники шпилько-колодочної фабрики, електростанції та інших підприємств.
Житомир
Сторінка 13 з 26
Пілсудського ледь уник полону. Радянським військам дістались у Житомирі великі трофеї, з полону було визволено 5 тис. червоноармійців.12 червня 1920 року в Житомир вступили основні сили Першої Кінної армії. 19 червня 1920 року в місті опубліковано наказ Реввійськради Першої Кінної армії про відновлення діяльності всіх радянських установ та організацій. Цей наказ підписали член ВУЦВК К. Є. Ворошилов і командуючий Першої Кінної С. М. Будьонний.
В. І. Ленін надавав великого значення визволенню Житомира: «Цими днями,— повідомляв він делегатів 2-ї Всеросійської наради по роботі на селі,— виявилось, що нашою кіннотою взято Житомир; остання дорога, яка сполучає Київ з польським фронтом, з півдня і з півночі уже перерізана нашими військами, і Київ, значить, пропав для поляків безнадійно».
У визволеному місті швидко налагоджувалася робота промислових підприємств, транспорту, відновлювалася діяльність шкіл і культурно-освітніх закладів. Голова ВУЦВК Г. І. Петровський, який відвідав Житомир на початку вересня 1920 року, відзначив, що робітники міста охоплені великим трудовим піднесенням. Виступаючи на мітингу бійців і командирів житомирського гарнізону, а також на загальних зборах залізничників станції Житомир, Г. І. Петровський закликав трудящих міста докласти всіх сил, щоб скоріше відбудувати зруйноване господарство. У резолюціях, ухвалених на мітингах і зборах, трудящі Житомира палко вітали В.І. Леніна і запевняли Радянський уряд, що не пошкодують сил для здійснення планів соціалістичного будівництва.
Мобілізуючи трудящих на відбудову народного господарства, партійна організація водночас приділяла багато уваги боротьбі проти бандитизму та буржуазних націоналістів. У квітні 1921 року губком КП(б) України звернувся з листом до всіх комуністів міста, в якому закликав їх оволодіти військовою справою і подати дійову допомогу органам Державного політичного управління, Червоній Армії в розгромі бандитизму. Борючись за виконання історичних рішень X з’їзду РКП(б), партійна організація Житомира завдала рішучої відсічі троцькістам та іншим антипартійним групам, що засіли в профспілках і гальмували справу відбудови господарства, а також українським та єврейським буржуазно-націоналістичним елементам.
Для трудящих Житомира перехід до мирного будівництва ускладнився тим, що за роки війни від більшості фабрик і заводів залишилися одні руїни. Їх майно та устаткування було розграбоване або вивезене окупантами до Німеччини чи панської Польщі. Особливо великих руйнувань і пограбувань зазнало комунальне господарство.
Після закінчення громадянської війни губернська Рада народного господарства взяла на облік усі промислові об’єкти, дрібні і середні майстерні. За офіційними даними на 1 листопада 1921 року, в місті діяло 31 державне підприємство. Багато підприємств працювало з великими перебоями, а лісозавод і шпилько-колодочна фабрика через відсутність сировини і нестачу палива припинили свою роботу. В місті діяло 66 кустарних артілей і водночас налічувалося дві тисячі безробітних.
Під керівництвом партійної організації велику роботу здійснювала міська Рада, до складу якої входило понад 200 депутатів. Вона залучила актив, а через нього широкі маси трудящих до боротьби з розрухою. Лише з березня по липень 1921 року в Житомирі проведено 9 суботників та недільників, в яких взяли участь понад 6,5 тис. чоловік, у т. ч. 2,3 тис. комуністів.
Комуністична партія і Радянський уряд подавали Житомиру повсякденну допомогу, особливо кадрами. 1921 року з Москви, Петрограда, Донбасу та інших місць приїхали на постійну роботу досвідчені партійні і радянські працівники, господарники і спеціалісти.
Для мобілізації трудящих Житомира на відбудову народного господарства велике значення мав приїзд у березні 1922 року голови Всеросійського ЦВК М. І. Калініна та голови ВУЦВК Г. І. Петровського. 16 березня в міському театрі відбулися збори, на яких М. І. Калінін виступив з доповіддю «Про міжнародне становище», а Г. І. Петровський — «Про міжнародне становище і голод». Зміцнення Радянської держави і перші успіхи в господарському будівництві країни піднесли політичну і виробничу активність трудящих. Робітники чавуноливарних майстерень, як і багатьох інших підприємств показували зразки свідомого соціалістичного ставлення до праці, державної власності. Їх приклад наслідували трудівники шпилько-колодочної фабрики, електростанції та інших підприємств.