Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
загарбників, пісні про епічних героїв Морозенка і Супруна, про Богдана Хмельницького і його соратників Максима Кривоноса, Данила Нечая, що діяли в середині XVII ст. Пізніше трудящі оспівали полководця, борця за возз'єднання Правобережної України з Росією Семена Палія та його соратника Андрія Абазина.
Поряд з народною піснею, розвивалася інструментальна музика лірників і т. зв. «троїста музика» (скрипка, цимбали, бубон), гра якої супроводжувала танці й народні лялькові вистави — вертеп. У першій половині XIX ст. на території сучасної Житомирщини виступали мандрівні театральні колективи. Деякі з них своїм репертуаром і дохідливістю виконання відіграли позитивну роль у піднесенні культури. Поряд з цим тут побутував і кріпацький театр. У місті Романові Н.-Волинського повіту в маєтку Ільїнських на початку XIX ст. була створена трупа з артистів-кріпаків, яка мала в своєму складі хор з 30 співаків та оркестр з 120 музикантів. Тоді ж у Житомирі виступала театральна трупа, створена під наглядом волинського губернатора. 1809 року в місті спорудили спеціальне дерев'яне приміщення під театр на 350 місць.
З кінця XVIII — в першій половині XIX ст. на Житомирщині (Городниця, Баранівка та ін.) розвивалося виробництво художнього фарфору і фаянсу. На Городницькій фаянсовій фабриці вироби декорували малюнками квітів, які виконували великими пензлями в два-три кольори над полив'яними фарбами, широко застосовували й відводку по вінцях фарбами і золотом. Народні майстри й горнові, яких залучали до роботи на перших заводах, принесли сюди виробничий досвід споріднених галузей. Показовим є й виготовлення на Чуднівській гуті виробів різних кольорів. Зокрема, тут робили кришталеві келехи з плескуватою ніжкою і конусоподібним корпусом, оздоблені у верхній частині гарною смужкою бордюру.
Розвивалися в цей час архітектура і малярство та різьба по дереву. Оборонні споруди — замки в Бердичеві, Житомирі, Новограді-Волинському, Чуднові, громадські будівлі — Житомирський міський театр 1 палаци графині Ганської в селі Верхівні та графа Ільїнського в Романові, культова споруда — Миколаївська церква в Олевську — свідчать про піднесення мурованої архітектури. Дальшого розвитку досягло світське і церковне дерев'яне будівництво.
В умовах жорстокого соціального та політичного гніту малярство, незважаючи на релігійний характер, було своєрідним виразником та носієм визвольних прагнень народу. В XV—XVI ст. київськими художниками були розписані церкви й монастирі Житомира. Місцеві талановиті маляри, більшість яких залишилися невідомими, брали участь в оздобленні палацу Ільїнських. В документах згадуються Корчевський, Іванов, Іван і Станіслав (батько й син) Іглятовські. В 1758— 1759 рр. при бердичівському монастирі працював талановитий маляр Веніамін Фредерік, який 1760 року перейшов на роботу До Києво-Печерської лаври. На Житомирщині народився літограф Йосип Лауфер (1812—1846), який виконав кілька краєвидів міста Києва. Як співробітник Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у листопаді 1846 року відвідав Новоград-Волинський і Житомир великий український поет, художник, революціонер-демократ Т. Г. Шевченко. Ця подорож знайшла відбиття у повістях «Варнак» і «Прогулка с удовольствием и не без морали». На підставі вивчення історичних, археологічних, етнографічних та архітектурних пам'яток поет робить глибокі висновки про гірку долю трудового люду, про його боротьбу проти панів. На полях Волині і Поділля,— писав поет у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», — часто можна бачити руїни давніх замків і палаців, які допитливому нащадку говорять про деспотизм і рабство, про холопів і магнатів.
Двічі відвідав Житомирщину (вересень 1847 — лютий 1848, вересень 1848 — травень 1850) великий французький письменник-реаліст Оноре де Бальзак (1799—1850). У Бердичеві і Верхівні він написав повість «Утаємничений» та інші твори.
Центром господарського і побутового життя дрібного індивідуального господарства був селянський двір, на якому будувалося житло і господарські приміщення. За житло правила хата, яку на півночі Житомирщини
Житомирська область
Сторінка 13 з 48
Незважаючи на соціально-економічний гніт, трудящі творили свою культуру, мистецтво, виражаючи в них ненависть до гнобителів, надії й сподівання на краще майбутнє, виявляючи глибоке розуміння прекрасного. На Житомирщині широко побутували героїчні народні думи та пісні про юного богатиря Івася Коновченка, який на поєдинку знищив багато татарсько-турецьких Поряд з народною піснею, розвивалася інструментальна музика лірників і т. зв. «троїста музика» (скрипка, цимбали, бубон), гра якої супроводжувала танці й народні лялькові вистави — вертеп. У першій половині XIX ст. на території сучасної Житомирщини виступали мандрівні театральні колективи. Деякі з них своїм репертуаром і дохідливістю виконання відіграли позитивну роль у піднесенні культури. Поряд з цим тут побутував і кріпацький театр. У місті Романові Н.-Волинського повіту в маєтку Ільїнських на початку XIX ст. була створена трупа з артистів-кріпаків, яка мала в своєму складі хор з 30 співаків та оркестр з 120 музикантів. Тоді ж у Житомирі виступала театральна трупа, створена під наглядом волинського губернатора. 1809 року в місті спорудили спеціальне дерев'яне приміщення під театр на 350 місць.
З кінця XVIII — в першій половині XIX ст. на Житомирщині (Городниця, Баранівка та ін.) розвивалося виробництво художнього фарфору і фаянсу. На Городницькій фаянсовій фабриці вироби декорували малюнками квітів, які виконували великими пензлями в два-три кольори над полив'яними фарбами, широко застосовували й відводку по вінцях фарбами і золотом. Народні майстри й горнові, яких залучали до роботи на перших заводах, принесли сюди виробничий досвід споріднених галузей. Показовим є й виготовлення на Чуднівській гуті виробів різних кольорів. Зокрема, тут робили кришталеві келехи з плескуватою ніжкою і конусоподібним корпусом, оздоблені у верхній частині гарною смужкою бордюру.
Розвивалися в цей час архітектура і малярство та різьба по дереву. Оборонні споруди — замки в Бердичеві, Житомирі, Новограді-Волинському, Чуднові, громадські будівлі — Житомирський міський театр 1 палаци графині Ганської в селі Верхівні та графа Ільїнського в Романові, культова споруда — Миколаївська церква в Олевську — свідчать про піднесення мурованої архітектури. Дальшого розвитку досягло світське і церковне дерев'яне будівництво.
В умовах жорстокого соціального та політичного гніту малярство, незважаючи на релігійний характер, було своєрідним виразником та носієм визвольних прагнень народу. В XV—XVI ст. київськими художниками були розписані церкви й монастирі Житомира. Місцеві талановиті маляри, більшість яких залишилися невідомими, брали участь в оздобленні палацу Ільїнських. В документах згадуються Корчевський, Іванов, Іван і Станіслав (батько й син) Іглятовські. В 1758— 1759 рр. при бердичівському монастирі працював талановитий маляр Веніамін Фредерік, який 1760 року перейшов на роботу До Києво-Печерської лаври. На Житомирщині народився літограф Йосип Лауфер (1812—1846), який виконав кілька краєвидів міста Києва. Як співробітник Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у листопаді 1846 року відвідав Новоград-Волинський і Житомир великий український поет, художник, революціонер-демократ Т. Г. Шевченко. Ця подорож знайшла відбиття у повістях «Варнак» і «Прогулка с удовольствием и не без морали». На підставі вивчення історичних, археологічних, етнографічних та архітектурних пам'яток поет робить глибокі висновки про гірку долю трудового люду, про його боротьбу проти панів. На полях Волині і Поділля,— писав поет у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», — часто можна бачити руїни давніх замків і палаців, які допитливому нащадку говорять про деспотизм і рабство, про холопів і магнатів.
Двічі відвідав Житомирщину (вересень 1847 — лютий 1848, вересень 1848 — травень 1850) великий французький письменник-реаліст Оноре де Бальзак (1799—1850). У Бердичеві і Верхівні він написав повість «Утаємничений» та інші твори.
Центром господарського і побутового життя дрібного індивідуального господарства був селянський двір, на якому будувалося житло і господарські приміщення. За житло правила хата, яку на півночі Житомирщини