Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вироби промисловості, ремесла і землеробства збувалися, як правило, на численних ярмарках у містах і містечках Житомирщини. Так, на початку XIX ст. в Житомирському повіті ярмарки проводились у 18 населених пунктах, у Новограді-Волинському — у 18, в Овруцькому — в 11 пунктах.
Коли почалася Вітчизняна війна 1812 року, населення Волині всіляко допомагало російській армії боротися проти французьких загарбників. Незважаючи на великі труднощі, тільки жителі Житомирського, Овруцького та Новоград-Волинського повітів передали для армії понад 54 тис. крб. і близько 5 тис. коней. Влітку 1812 року на Правобережжі сформовано 4 козацькі полки з селян, міщан і ремісників, у т. ч. й з жителів Житомирщини. Вони влилися в армію Тормасова, що стояла тоді на території Волині.
Після війни 1812 року на території Житомирщини базувалися досить значні військові з'єднання. Житомирщина стала одним із районів декабристського руху. 1823 року в Новограді-Волинському серед офіцерів виникла таємна організація — Товариство об'єднаних слов'ян. Заснували її молоді офіцери 8-ї артилерійської бригади Петро та Андрій Борисови, до них приєднався польський революціонер-демократ Юліан Люблінський — уродженець Новограда-Волинського. У Товариство увійшли, крім офіцерів, також деякі місцеві нижчі чиновники.
До нас дійшли лише окремі документи Товариства об'єднаних слов'ян: «Клятва», «Правила», «Катехизис», з яких видно, що Товариство прагнуло до знищення самодержавства, звільнення селян, запровадження демократичного республіканського ладу, створення демократичної слов'янської федерації, в якій би на рівноправних засадах були об'єднані росіяни, українці, білоруси, поляки, чехи, словаки та інші слов'янські народи. Восени 1825 року Товариство об'єднаних слов'ян з'єдналось З Південним товариством і стало його відділенням. Південне товариство підтримувало постійні зв'язки з Північним, центром якого був Петербург.
Значним осередком декабристського руху був також Любар, де містився штаб Охтирського полку, яким командував А. З. Муравйов.
Хоч повстання декабристів зазнало поразки, воно сприяло дальшому розгортанню визвольного руху. Селяни в багатьох місцях все частіше протестували проти соціальної нерівності, не виходили на панщину, не сплачували податки. 1825 року селяни Татаринівки та Демчина Житомирського повіту відмовилися виконувати феодальні повинності, за що їх побили батогом, а частину відправили до Бобруйської фортеці.
Населення Житомирщини брало участь в антикріпосницькому русі під проводом видатного керівника боротьби селян проти кріпосництва Устима Кармалюка. Устим Кармалюк бував у Бердичеві, Житомирі, Овручі, Рогачові, Райгородку, Янушполі. 1831 року в справі У. Кармалюка було притягнуто до слідства 24 любарців. У травні 1844 року розпочали боротьбу селяни села Швайківки Житомирського повіту. Вони відмовилися працювати на поміщика. Причиною цього виступу були визиск і знущання пана та управителя маєтку. 22 травня 1844 року селяни в своєму проханні на ім'я волинського губернатора про це писали: «[. . .] чинимыми нам угнетениями приводит нас [Земба] в совершенное разорение, ибо, во-первых, употребляет нас с семействами беспрестанно в барщину от воскресенья до другого, не оставляя нам свободу поорать наши поля на ярину, ниже огороды засеять; во-вторых, принадлежащие нам издавна сенокосы выпасает своим скотом и заставляет нас отказаться от грунтов земли; в-третьих, семь домов с огородами и токами крестьян [. . .], разбросив, а землю поорав и засеяв яриною; в-четвертых, к земляной работе, то есть, вырытию широких и глубоких фос или канав, сверх крестьян муже- ска пола, употребляет женщин и детей обоего пола. При всех необыкновенных работах причиняются крестьянам без пощады телесные наказания».
Коли ж селяни поскаржилися справникові на утиски пана, останній двох селян — Іллю Попика та Андрія Демченка — віддав у солдати. Прибулий в село справник, не розглядаючи справи, оголосив селян бунтівниками і став погрожувати покарати їх різками й віддати в солдати. На придушення виступу до села прибула рота солдатів. Було схоплено і віддано під суд організаторів виступу Михайла Лещенка, Максима Жигуна, Степана Порхипова, Василя
Житомирська область
Сторінка 11 з 48
панщинні, кабальні, приписні й посесійні. На одній з мануфактур Ільїнського в Житомирському повіті працювало 93 робітники, в т. ч. приписних — 91 і вільнонайманих—2.Вироби промисловості, ремесла і землеробства збувалися, як правило, на численних ярмарках у містах і містечках Житомирщини. Так, на початку XIX ст. в Житомирському повіті ярмарки проводились у 18 населених пунктах, у Новограді-Волинському — у 18, в Овруцькому — в 11 пунктах.
Коли почалася Вітчизняна війна 1812 року, населення Волині всіляко допомагало російській армії боротися проти французьких загарбників. Незважаючи на великі труднощі, тільки жителі Житомирського, Овруцького та Новоград-Волинського повітів передали для армії понад 54 тис. крб. і близько 5 тис. коней. Влітку 1812 року на Правобережжі сформовано 4 козацькі полки з селян, міщан і ремісників, у т. ч. й з жителів Житомирщини. Вони влилися в армію Тормасова, що стояла тоді на території Волині.
Після війни 1812 року на території Житомирщини базувалися досить значні військові з'єднання. Житомирщина стала одним із районів декабристського руху. 1823 року в Новограді-Волинському серед офіцерів виникла таємна організація — Товариство об'єднаних слов'ян. Заснували її молоді офіцери 8-ї артилерійської бригади Петро та Андрій Борисови, до них приєднався польський революціонер-демократ Юліан Люблінський — уродженець Новограда-Волинського. У Товариство увійшли, крім офіцерів, також деякі місцеві нижчі чиновники.
До нас дійшли лише окремі документи Товариства об'єднаних слов'ян: «Клятва», «Правила», «Катехизис», з яких видно, що Товариство прагнуло до знищення самодержавства, звільнення селян, запровадження демократичного республіканського ладу, створення демократичної слов'янської федерації, в якій би на рівноправних засадах були об'єднані росіяни, українці, білоруси, поляки, чехи, словаки та інші слов'янські народи. Восени 1825 року Товариство об'єднаних слов'ян з'єдналось З Південним товариством і стало його відділенням. Південне товариство підтримувало постійні зв'язки з Північним, центром якого був Петербург.
Значним осередком декабристського руху був також Любар, де містився штаб Охтирського полку, яким командував А. З. Муравйов.
Хоч повстання декабристів зазнало поразки, воно сприяло дальшому розгортанню визвольного руху. Селяни в багатьох місцях все частіше протестували проти соціальної нерівності, не виходили на панщину, не сплачували податки. 1825 року селяни Татаринівки та Демчина Житомирського повіту відмовилися виконувати феодальні повинності, за що їх побили батогом, а частину відправили до Бобруйської фортеці.
Населення Житомирщини брало участь в антикріпосницькому русі під проводом видатного керівника боротьби селян проти кріпосництва Устима Кармалюка. Устим Кармалюк бував у Бердичеві, Житомирі, Овручі, Рогачові, Райгородку, Янушполі. 1831 року в справі У. Кармалюка було притягнуто до слідства 24 любарців. У травні 1844 року розпочали боротьбу селяни села Швайківки Житомирського повіту. Вони відмовилися працювати на поміщика. Причиною цього виступу були визиск і знущання пана та управителя маєтку. 22 травня 1844 року селяни в своєму проханні на ім'я волинського губернатора про це писали: «[. . .] чинимыми нам угнетениями приводит нас [Земба] в совершенное разорение, ибо, во-первых, употребляет нас с семействами беспрестанно в барщину от воскресенья до другого, не оставляя нам свободу поорать наши поля на ярину, ниже огороды засеять; во-вторых, принадлежащие нам издавна сенокосы выпасает своим скотом и заставляет нас отказаться от грунтов земли; в-третьих, семь домов с огородами и токами крестьян [. . .], разбросив, а землю поорав и засеяв яриною; в-четвертых, к земляной работе, то есть, вырытию широких и глубоких фос или канав, сверх крестьян муже- ска пола, употребляет женщин и детей обоего пола. При всех необыкновенных работах причиняются крестьянам без пощады телесные наказания».
Коли ж селяни поскаржилися справникові на утиски пана, останній двох селян — Іллю Попика та Андрія Демченка — віддав у солдати. Прибулий в село справник, не розглядаючи справи, оголосив селян бунтівниками і став погрожувати покарати їх різками й віддати в солдати. На придушення виступу до села прибула рота солдатів. Було схоплено і віддано під суд організаторів виступу Михайла Лещенка, Максима Жигуна, Степана Порхипова, Василя