Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Жорстока капіталістична експлуатація, загострення суперечностей, важкі умови життя робітників і селян сприяли зростанню революційного руху. В роки нового революційного піднесення, яке почалося 1910 року, почастішали страйки робітників. З 4 по 7 липня 1911 року страйкували робітники
фарфорового заводу Пржибільського в Коростені. Глибоке обурення трудящих Житомирщини викликала розправа царських військ 4 квітня 1912 року над страйкуючими робітниками на Ленських золоторозробках. 18 квітня 1912 року зібралося багато робітників Волинської губернської друкарні. Виступаючі на зібранні говорили про події на Ленських золоторозробках і закликали робітників до боротьби. В липні 1913 року вибухнув страйк у Житомирі. Зростав революційний рух селян. Проте боротьбі трудящих проти гнобителів бракувало організованості. Багатьох більшовиків, революційно настроєних робітників у роки реакції було заарештовано й вислано за межі губернії. Більшовицька організація діяла лише в містечку Ходоркові, яке входило тоді до Сквирського повіту Київської губернії. Вона була створена в 1912 році. Серед трудящих північної частини Житомирщини, як і інших місць українського Полісся та суміжних районів Білорусії, вів роботу Поліський комітет РСДРП. Розповсюджувалась марксистсько-ленінська література. Так, 1911 року до Житомира потрапила прокламація, підготовлена редакцією газети «Социал-демократ» на чолі з В. І. Леніним. Вона закликала робітників відзначити 1 Травня мітингами й демонстраціями під лозунгами: «Геть самодержавство!», «Хай живе демократична республіка!», «Хай живе соціальна революція!». У вересні 1912 року в Новограді-Волинському поширювалася листівка з викладом більшовицької платформи виборів до IV Державної думи.
У занедбаному стані перебувала охорона здоров'я населення. 1882 року на всю Волинську губернію було 110 лікарів і 208 фельдшерів. З часом медичний персонал кількісно збільшувався, але він не міг обслужити всіх жителів. 1903 року Коднянська лікарняна дільниця Житомирського повіту, де працювали один лікар і три фельдшери, обслуговувала 214 населених пунктів. Олевська лікарня — 106 сіл з населенням близько 52 тис. чоловік. При цьому, окремі села були розташовані від лікарні на відстані 65 верств. 1914 року на Житомирщині один лікар припадав на 15128 чоловік населення і одна лікарняна установа — на 18885 осіб. Важка праця, постійні злидні, незадовільний стан охорони здоров'я були причиною великої смертності людей.
На низькому рівні перебувала освіта, хоч після селянської реформи 1861 року, в епоху капіталізму тут також відбулися певні зміни. Поряд з церковнопарафіяльними виникають народні школи: в Любарі — 1865 року, в Житомирі і Бердичеві — 1869 року. Декілька шкіл було утворено в 1871 році, зокрема, в Ушомирі, Чуднові, Андрушівці, Трощі, Лугинах. Пізніше почали виникати двокласні та вищі початкові училища.
1914 року в Житомирському, Новоград-Волинському та Овруцькому повітах налічувалося 321 народне училище, в т. ч. 7 вищих початкових, 55 двокласних і 259 однокласних. Школою було охоплено близько третини дітей шкільного віку, насамперед заможних кіл населення. В Луганській і Чуднівській волостях на 141 село було лише 22 початкові школи. 1914 року письменного населення в країні було 33 проц., а на Волині лише 3,6 процента. На всю Житомирщину не було жодної школи а українською мовою викладання. Не було тут і вищого навчального закладу. Дуже мізерною кількістю були представлені середні навчальні заклади, де освіту здобували в основному діти дворян, купців і чиновників. Так, 1900 року в Житомирській першій чоловічій гімназії на 670 дітей вихідців із селян налічувалося лише 28, та й то синків сільської верхівки. Лише в квітні 1866 року на Житомирщині відкрилася публічна бібліотека, а через тридцять років почала діяти безплатна читальня. З початком XX ст. на Житомирщині виник науковий осередок. 1902 року в Житомирі утворено Товариство дослідників Волині в якому були представлені різні галузі науки. Очолював товариство відомий геолог і мінеролог професор П. А. Тутковський, у радянський час академік АН УРСР. За період свого існування товариство видало 14 томів праць; 1900 року організовано краєзнавчий музей. З краєм зв'язані життя і творчість багатьох письменників. Тут народилася Леся Українка. 1902 року в Києві видано «Дитячі казки, ігри і пісні Ковельського, Луцького і Зв'ягельського повітів
Житомирська область
Сторінка 19 з 48
прожиток усі свої кошти, вони через один-два роки поверталися на батьківщину цілком розореними.Жорстока капіталістична експлуатація, загострення суперечностей, важкі умови життя робітників і селян сприяли зростанню революційного руху. В роки нового революційного піднесення, яке почалося 1910 року, почастішали страйки робітників. З 4 по 7 липня 1911 року страйкували робітники
У занедбаному стані перебувала охорона здоров'я населення. 1882 року на всю Волинську губернію було 110 лікарів і 208 фельдшерів. З часом медичний персонал кількісно збільшувався, але він не міг обслужити всіх жителів. 1903 року Коднянська лікарняна дільниця Житомирського повіту, де працювали один лікар і три фельдшери, обслуговувала 214 населених пунктів. Олевська лікарня — 106 сіл з населенням близько 52 тис. чоловік. При цьому, окремі села були розташовані від лікарні на відстані 65 верств. 1914 року на Житомирщині один лікар припадав на 15128 чоловік населення і одна лікарняна установа — на 18885 осіб. Важка праця, постійні злидні, незадовільний стан охорони здоров'я були причиною великої смертності людей.
На низькому рівні перебувала освіта, хоч після селянської реформи 1861 року, в епоху капіталізму тут також відбулися певні зміни. Поряд з церковнопарафіяльними виникають народні школи: в Любарі — 1865 року, в Житомирі і Бердичеві — 1869 року. Декілька шкіл було утворено в 1871 році, зокрема, в Ушомирі, Чуднові, Андрушівці, Трощі, Лугинах. Пізніше почали виникати двокласні та вищі початкові училища.
1914 року в Житомирському, Новоград-Волинському та Овруцькому повітах налічувалося 321 народне училище, в т. ч. 7 вищих початкових, 55 двокласних і 259 однокласних. Школою було охоплено близько третини дітей шкільного віку, насамперед заможних кіл населення. В Луганській і Чуднівській волостях на 141 село було лише 22 початкові школи. 1914 року письменного населення в країні було 33 проц., а на Волині лише 3,6 процента. На всю Житомирщину не було жодної школи а українською мовою викладання. Не було тут і вищого навчального закладу. Дуже мізерною кількістю були представлені середні навчальні заклади, де освіту здобували в основному діти дворян, купців і чиновників. Так, 1900 року в Житомирській першій чоловічій гімназії на 670 дітей вихідців із селян налічувалося лише 28, та й то синків сільської верхівки. Лише в квітні 1866 року на Житомирщині відкрилася публічна бібліотека, а через тридцять років почала діяти безплатна читальня. З початком XX ст. на Житомирщині виник науковий осередок. 1902 року в Житомирі утворено Товариство дослідників Волині в якому були представлені різні галузі науки. Очолював товариство відомий геолог і мінеролог професор П. А. Тутковський, у радянський час академік АН УРСР. За період свого існування товариство видало 14 томів праць; 1900 року організовано краєзнавчий музей. З краєм зв'язані життя і творчість багатьох письменників. Тут народилася Леся Українка. 1902 року в Києві видано «Дитячі казки, ігри і пісні Ковельського, Луцького і Зв'ягельського повітів