Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
М. Коцюбинський, який написав та опублікував тут серію нарисів «Свет и тени русской жизни», статтю «Организация общественных развлечений». Тут жили і працювали український літератор і фольклорист Іван Білик (І. Я. Рудченко, брат Панаса Мирного), збирач фольклору М. Номис (М. Т. Симонов).
В другій половині XIX — на початку XX ст. на Житомирщині діяло чимало аматорських гуртків, спочатку при недільних школах, а після їх закриття 1862 року — самостійно. До Житомира приїжджали на гастролі різні приватні театральні трупи. На початку 80-х років XIX ст. тут з великим успіхом виступав український професійний театр, яким керував драматург і актор М. П. Старицький. У 1903 році незабутнє враження на житомирян справив приїзд О. М. Горького та Ф. І. Шаляпіна.
Поряд з театральним розвивалося й музичне життя. У 90-х роках на Житомирщині кілька років проживав композитор М. В. Лисенко, давав концерти й записував народні пісні. Так, у Романівці він записав пісню «Ой, ти, зіронько та вечірняя».
Пристосовуючись до потреб ринку, продовжувало розвиватись народне ужитково-прикладне мистецтво — килимарство, гончарство, гутництво тощо. Значними осередками килимарства в другій половині XIX — на початку XX ст. були Житомирський, Овруцький і Радомишльський повіти.
Широко було представлене і гончарство. Виробничим осередком художнього гончарства в нинішньому Житомирському районі було село Крошня, де виготовляли посуд та керамічну розписну скульптуру. Особливого розвитку набуло виготовлення художнього фарфору і фаянсу, який вироблявся як на старих заводах у Баранівці, Довбиші, Городниці, так і на нових, зокрема в Кам'яному Броді.
19 липня 1914 року почалася перша світова війна, розв'язана імперіалістичними країнами за переділ світу. Житомирщина стала одним з прифронтових районів, на які війна лягла особливо важким тягарем. У перші ж місяці воєнних дій тут було мобілізовано до армії половину працездатних чоловіків. Але й тих, кого не взяли до армії, постійно залучали до виконання численних робіт і повинностей. Зростали ціни. За рік, з серпня 1915 року по липень 1916 року, ціна одного пуда житнього борошна зросла в 1,5 раза, а одного пуда солі — майже в два рази.
У роки війни поміщики ще більше посилили утиски селян. Особливо посилили вони наступ на сервітутні права селян, тобто права спільного користування деякими видами угідь. Так, у селі Слободищах Житомирського повіту на вимогу місцевого пана землевпорядні органи провели розмежування, за яким з 386 десятин вигону спільного користування за селянами залишилося 14 десягин. У перші ж дні війни прокотилася хвиля антивоєнних виступів робітників і селян, яка захопила й Житомирщину. В Овручі мобілізовані розгромили будинок земської управи і закидали камінням повітового предводителя дворянства. Особливо великі заворушення відбулися в Радомишльському повіті. Тут було розгромлено й спалено 25 поміщицьких маєтків і куркульських господарств. Селяни відбирали у поміщиків майно і землю, рубали ліс, здійснювали потрави й випаси. До кінця 1914 року селянські виступи відбулися в усіх повітах Волинської губернії.
Внаслідок Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року було повалено самодержавство. На Житомирщині, як і всюди, виникло двовладдя. В Житомирі, Овручі, Коростені, Черняхові, Ходоркові, Коростишеві, Бердичеві та ін., вслід за Петроградом, Москвою та Києвом, організувалися Ради робітничих і солдатських депутатів. Поруч з Радами діяли органи Тимчасового уряду, які виражали інтереси буржуазії. Програмою дій для більшовиків Житомирщини став ленінський план боротьби за переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. В центрі уваги стояла боротьба за маси. На підприємствах виникали і швидко зростали профспілкові організації. В березні — червні 1917 року лише в Житомирі створено близько 30 профспілкових організацій, що об'єднували понад 4 тис. робітників і службовців. У середині червня при спілці металістів Житомира оформилася
Житомирська область
Сторінка 20 з 48
Волинської губернії», зібрані Лесею Українкою (Л. Косач) та К. Квіткою. На Житомирщині народилися В. Г. Короленко, в творах якого («Історія мого сучасника», «Парадокс», «В поганому товаристві») втілені враження дитинства, а також англійський письменник Джозеф Конрад (ряд його творів видано в радянський час в українських перекладах). Протягом осені 1897 — лютого 1898 року у газеті «Волынь» редактором відділу хроніки працював М. В другій половині XIX — на початку XX ст. на Житомирщині діяло чимало аматорських гуртків, спочатку при недільних школах, а після їх закриття 1862 року — самостійно. До Житомира приїжджали на гастролі різні приватні театральні трупи. На початку 80-х років XIX ст. тут з великим успіхом виступав український професійний театр, яким керував драматург і актор М. П. Старицький. У 1903 році незабутнє враження на житомирян справив приїзд О. М. Горького та Ф. І. Шаляпіна.
Поряд з театральним розвивалося й музичне життя. У 90-х роках на Житомирщині кілька років проживав композитор М. В. Лисенко, давав концерти й записував народні пісні. Так, у Романівці він записав пісню «Ой, ти, зіронько та вечірняя».
Пристосовуючись до потреб ринку, продовжувало розвиватись народне ужитково-прикладне мистецтво — килимарство, гончарство, гутництво тощо. Значними осередками килимарства в другій половині XIX — на початку XX ст. були Житомирський, Овруцький і Радомишльський повіти.
Широко було представлене і гончарство. Виробничим осередком художнього гончарства в нинішньому Житомирському районі було село Крошня, де виготовляли посуд та керамічну розписну скульптуру. Особливого розвитку набуло виготовлення художнього фарфору і фаянсу, який вироблявся як на старих заводах у Баранівці, Довбиші, Городниці, так і на нових, зокрема в Кам'яному Броді.
19 липня 1914 року почалася перша світова війна, розв'язана імперіалістичними країнами за переділ світу. Житомирщина стала одним з прифронтових районів, на які війна лягла особливо важким тягарем. У перші ж місяці воєнних дій тут було мобілізовано до армії половину працездатних чоловіків. Але й тих, кого не взяли до армії, постійно залучали до виконання численних робіт і повинностей. Зростали ціни. За рік, з серпня 1915 року по липень 1916 року, ціна одного пуда житнього борошна зросла в 1,5 раза, а одного пуда солі — майже в два рази.
У роки війни поміщики ще більше посилили утиски селян. Особливо посилили вони наступ на сервітутні права селян, тобто права спільного користування деякими видами угідь. Так, у селі Слободищах Житомирського повіту на вимогу місцевого пана землевпорядні органи провели розмежування, за яким з 386 десятин вигону спільного користування за селянами залишилося 14 десягин. У перші ж дні війни прокотилася хвиля антивоєнних виступів робітників і селян, яка захопила й Житомирщину. В Овручі мобілізовані розгромили будинок земської управи і закидали камінням повітового предводителя дворянства. Особливо великі заворушення відбулися в Радомишльському повіті. Тут було розгромлено й спалено 25 поміщицьких маєтків і куркульських господарств. Селяни відбирали у поміщиків майно і землю, рубали ліс, здійснювали потрави й випаси. До кінця 1914 року селянські виступи відбулися в усіх повітах Волинської губернії.
Внаслідок Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року було повалено самодержавство. На Житомирщині, як і всюди, виникло двовладдя. В Житомирі, Овручі, Коростені, Черняхові, Ходоркові, Коростишеві, Бердичеві та ін., вслід за Петроградом, Москвою та Києвом, організувалися Ради робітничих і солдатських депутатів. Поруч з Радами діяли органи Тимчасового уряду, які виражали інтереси буржуазії. Програмою дій для більшовиків Житомирщини став ленінський план боротьби за переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. В центрі уваги стояла боротьба за маси. На підприємствах виникали і швидко зростали профспілкові організації. В березні — червні 1917 року лише в Житомирі створено близько 30 профспілкових організацій, що об'єднували понад 4 тис. робітників і службовців. У середині червня при спілці металістів Житомира оформилася