Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
17—18 січня 1905 року в Бердичеві, а 25—26 січня — в Житомирі. Січневі революційні виступи в цих містах були придушені лише силою зброї. Новою хвилею страйків і демонстрацій відзначили робітники Першотравневі дні 1905 року. До боротьби прилучалися все нові й нові верстви робітників, зростали ряди профспілок. На підприємствах організовувалися страйкові комітети і комісії, створювалися страйкові фонди. Разом з усім робітничим класом Росії виступили робітники під час Жовтневого всеросійського політичного страйку 1905 року. Кілька днів, починаючи з 16 жовтня 1905 року, страйкували пролетарі Житомира, 18 жовтня спалахнув загальний страйк у Радомишлі, 19 жовтня — в Новограді-Волинському.
Під час Грудневого збройного повстання в Москві знову страйкували робітники Бердичева (12—14 грудня 1905 року). Вони створювали майстерні для виготовлення зброї, організовували бойові робітничі дружини. Царська влада вчинила масові арешти. Були ув'язнені, а потім засуджені на каторгу організатори страйкової боротьби робітники шкіряного заводу міста Бердичева П. У. Зеленюк і І. В. Лобуцький. Ряд членів Житомирського соціал-демократичного комітету заслано в Архангельську губернію.
Але страйки на підприємствах виникали і в наступні роки. Причому, в ряді випадків, зокрема на Янушпільському рафінадному заводі (січень 1907 року) і на фаянсовому заводі в Кам'яному Броді (лютий 1907 року), вони мали досить гострий характер.
Слідом за робітниками на боротьбу піднімалися селяни, становище яких на початку XX ст. було нестерпним. Якщо в 1861 році на душу припадало близько 5 десятин землі, то в 1900 році ця кількість зменшилася до 1,5—2 десятин. Тому майже половина селян не могла прогодувати себе з наділу. Голод, злидні, цілковита політична безправність, свавілля поміщиків, урядників, жандармів, поліцейських були причиною виступів селян. Так, селяни сіл Нової Чорториї, Старої Чорториї, Горопаїв, Коростків, Липного, Острополя Новоград-Волинського повіту восени 1905 року припинили роботу в поміщицьких економіях. Повітовий справник у листопаді 1905 року повідомляв київському генерал-губернаторові, що в Новочорторийській волості «одразу в кількох маєтках почалися соціалістичні безпорядки. Поміщики тікають, потрібні негайно козаки, інакше все повстане». З Житомира також сповіщали генерал-губернаторові, що Новоград-Волинський повіт охоплений заворушеннями, що селяни багатьох сіл вимагають від поміщиків землі і починають захоплювати її. У цей же час селяни Мотовилівки, Подинок і Семенівки Житомирського повіту вигнали з економій всіх, хто там працював, намагаючись примусити поміщиків піти на поступки. У 1905—1906 pp. у Бердичівському і Радомишльському повітах відбулося 79 виступів селян. Селяни відмовлялися працювати на поміщицьких ланах, захоплювали землю, рубали ліс, випасали худобу на панських посівах, палили маєтки.
За кількістю найбільше селянських виступів на Житомирщині відбулося в Житомирському повіту. Тут лише в серпні 1906 року згоріло близько 45 поміщицьких економій. У червні 1906 року аграрним рухом було охоплено багато волостей півдня Житомирщини. 6 червня 1906 року сквирський повітовий справник доносив київському губернаторові, що в Корнинській, Романівській і Лучинській волостях тривають страйки, що майже по всіх економіях залишили роботу не лише поденні робітники, але й усі наймити.
Вимоги селян досить яскраво викладені в ухвалі сходки селян села Стрижівки Коростишівської волості, що відбулася у червні 1906 року. В ухвалі, надісланій Державній думі, селяни писали, що вся земля повинна перейти без будь-якого викупу в загальнонародне користування, що чиновники повинні служити народові і звітуватися перед ним; що всі існуючі податки слід замінити прибутковим податком, що освіта повинна бути доступною для всіх. Вони вимагали також свободи совісті і відокремлення церкви від держави, свободи слова, друку, зборів, спілок і страйків. В ухвалі говорилося, що армія повинна захищати народ, а не воювати проти нього.
Після поразки першої російської революції настали чорні дні реакції. Революційна діяльність нещадно переслідувалась. У другій половині 1907 року поліція розгромила соціал-демократичну організацію Житомира. Під
Житомирська область
Сторінка 17 з 48
1905 року в Петербурзі викликав загальне обурення трудящих. Проходили масові страйки робітників, мітинги і демонстрації трудящих, учасники яких висували не лише економічні вимоги (встановлення 8-годинного робочого дня, конфіскації поміщицької землі), але й політичні: «Геть самодержавство!», «Хай живе демократична республіка!». Такі політичні страйки відбулися Під час Грудневого збройного повстання в Москві знову страйкували робітники Бердичева (12—14 грудня 1905 року). Вони створювали майстерні для виготовлення зброї, організовували бойові робітничі дружини. Царська влада вчинила масові арешти. Були ув'язнені, а потім засуджені на каторгу організатори страйкової боротьби робітники шкіряного заводу міста Бердичева П. У. Зеленюк і І. В. Лобуцький. Ряд членів Житомирського соціал-демократичного комітету заслано в Архангельську губернію.
Але страйки на підприємствах виникали і в наступні роки. Причому, в ряді випадків, зокрема на Янушпільському рафінадному заводі (січень 1907 року) і на фаянсовому заводі в Кам'яному Броді (лютий 1907 року), вони мали досить гострий характер.
Слідом за робітниками на боротьбу піднімалися селяни, становище яких на початку XX ст. було нестерпним. Якщо в 1861 році на душу припадало близько 5 десятин землі, то в 1900 році ця кількість зменшилася до 1,5—2 десятин. Тому майже половина селян не могла прогодувати себе з наділу. Голод, злидні, цілковита політична безправність, свавілля поміщиків, урядників, жандармів, поліцейських були причиною виступів селян. Так, селяни сіл Нової Чорториї, Старої Чорториї, Горопаїв, Коростків, Липного, Острополя Новоград-Волинського повіту восени 1905 року припинили роботу в поміщицьких економіях. Повітовий справник у листопаді 1905 року повідомляв київському генерал-губернаторові, що в Новочорторийській волості «одразу в кількох маєтках почалися соціалістичні безпорядки. Поміщики тікають, потрібні негайно козаки, інакше все повстане». З Житомира також сповіщали генерал-губернаторові, що Новоград-Волинський повіт охоплений заворушеннями, що селяни багатьох сіл вимагають від поміщиків землі і починають захоплювати її. У цей же час селяни Мотовилівки, Подинок і Семенівки Житомирського повіту вигнали з економій всіх, хто там працював, намагаючись примусити поміщиків піти на поступки. У 1905—1906 pp. у Бердичівському і Радомишльському повітах відбулося 79 виступів селян. Селяни відмовлялися працювати на поміщицьких ланах, захоплювали землю, рубали ліс, випасали худобу на панських посівах, палили маєтки.
За кількістю найбільше селянських виступів на Житомирщині відбулося в Житомирському повіту. Тут лише в серпні 1906 року згоріло близько 45 поміщицьких економій. У червні 1906 року аграрним рухом було охоплено багато волостей півдня Житомирщини. 6 червня 1906 року сквирський повітовий справник доносив київському губернаторові, що в Корнинській, Романівській і Лучинській волостях тривають страйки, що майже по всіх економіях залишили роботу не лише поденні робітники, але й усі наймити.
Вимоги селян досить яскраво викладені в ухвалі сходки селян села Стрижівки Коростишівської волості, що відбулася у червні 1906 року. В ухвалі, надісланій Державній думі, селяни писали, що вся земля повинна перейти без будь-якого викупу в загальнонародне користування, що чиновники повинні служити народові і звітуватися перед ним; що всі існуючі податки слід замінити прибутковим податком, що освіта повинна бути доступною для всіх. Вони вимагали також свободи совісті і відокремлення церкви від держави, свободи слова, друку, зборів, спілок і страйків. В ухвалі говорилося, що армія повинна захищати народ, а не воювати проти нього.
Після поразки першої російської революції настали чорні дні реакції. Революційна діяльність нещадно переслідувалась. У другій половині 1907 року поліція розгромила соціал-демократичну організацію Житомира. Під