Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Червоної Армії. Ю. П. Щаденко, тоді член Реввійськм. Б. Мітін. 1972 р. ради Українського фронту, в своїх спогадах писав, що на Волині «була на рідкість дружна кипуча, спільна робота радорганів, штабу, відділу постачання, політвідділу дивізії і комітету партії», що роль Волинського губкому КП(б)У «в організації перемоги була дуже велика».
Разом з партійними і радянськими органами посилено працювали профспілки і комсомол. У створенні комсомольських організацій на Житомирщині і в керівництві ними активну участь брали О. В. Байко, М. Б. Мітін (нині академік АН СРСР) та ін. 13 серпня 1919 року в Житомирі відбувся губернський з'їзд комсомолу, на якому організаційно оформилася губернська комсомольська організація.
У надзвичайно важких умовах на визволеній землі будувалося нове життя. Велася боротьба з голодом, тифом та бандитизмом. Велику допомогу в цій боротьбі комуністам Житомирщини подавав ЦК КП(б)У й особисто В. П. Затонський, Д. 3. Мануїльський, Г. І. Петровський, М. І. Подвойський, М. О. Окрипник та ін. відомі діячі партії, які не раз бували на Житомирщині і на місці вирішували питання будівництва нового, соціалістичного життя.
Наприкінці літа 1919 року внутрішня і зовнішня контрреволюція знову актвізувалася. Денікінські полчища розпочали наступ з півдня країни, а із заходу наступали банди Петлюри. Останні 19 серпня захопили Новоград-Волинський, а 20 — 21 серпня — Бердичів і Житомир. На Житомирщині в боях з петлюрівцями загинули радянські полководці М. О. Щорс і В. Н. Боженко. У вересні Радянська влада була тільки на частині Овруцького повіту.
Та Країна Рад не лише вистояла, але й знайшла в собі сили для того, щоб розгромити ворога. У вересні після успішного походу Південної групи радянських військ з-під Одеси в район Коростеня на з'єднання з частинами 12-ї армії розпочалося визволення Правобережної України. Протягом жовтня — листопада майже вся територія Житомирщини була очищена від ворога.
Трудящі Житомирщини, керуючись вказівками В. І. Леніна, ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У, приступили до господарського та культурного будівництва. Вони відбудовували транспорт, заготовляли паливо, допомагали Червоній Армії. У відбудові залізничного господарства велику роль відіграли комуністичні суботники. Лише робітники станції Житомир протягом лютого — березня 1920 року під час суботників відремонтували 45 паровозів і 68 вагонів.
Навесні 1920 року над Радянською Україною знову нависла серйозна небезпека. 25 квітня війська буржуазно-поміщицької Польщі розпочали наступ на фронті від Прип'яті до Дністра. 26 квітня польські інтервенти захопили Житомир, Бердичів, Коростень. Комуністична партія на чолі з В. І. Леніним вжила термінових заходів щодо мобілізації всіх сил радянського народу на розгром ворога. 5 червня того ж року Перша Кінна армія під командуванням С. М. Будьонного в районі Попільня — Бровки здійснила знаменитий Житомирський прорив польського фронту. Одночасно розпочався наступ Червоної Армії і на інших ділянках фронту. 7 червня були визволені Житомир та Бердичів, 27 — Новоград-Волинський, 7 липня — Олевськ. Радянські воїни одержували всебічну допомогу від місцевого населення. Жителі села Тульського особливо проявили себе під час боїв за Новоград-Волинський. Вони допомагали будьоннівцям у переправі через річку Случ. Провідником був місцевий селянин Д. Лось.
З розгромом польських інтервентів громадянська війна на території Житомирщини закінчилася. В ході її трудящі області, як і всієї нашої країни, продемонстрували велику відданість Радянській владі. Попліч з багатонаціональним радянським народом боролися з ворогами на Житомирщині представники зарубіжних країн: чехи, словаки, поляки, німці, болгари. Великий героїзм у боях проявив представник болгарського народу Іван Тодоров, який був помічником командира взводу 45-ї стрілецької дивізії. Славний син польського народу К. Ф. Квятек був командиром Богунського полку Першої Української Радянської дивізії. За ратні подвиги на Житомирщині він одержав найвищу в той час урядову нагороду — орден Червоного Прапора. Вже після громадянської війни Квятека запитали:
Житомирська область
Сторінка 23 з 48
другою губернською конференцією КП(б)У (червень 1919 року). В основу рішень конференції були покладені постанови VIII з'їзду РКП(б), що відбувся в березні 1919 року. Зокрема, було вирішено перевести всіх комуністів губернії в стан бойової готовності й 25 проц. з них негайно мобілізувати до лав Разом з партійними і радянськими органами посилено працювали профспілки і комсомол. У створенні комсомольських організацій на Житомирщині і в керівництві ними активну участь брали О. В. Байко, М. Б. Мітін (нині академік АН СРСР) та ін. 13 серпня 1919 року в Житомирі відбувся губернський з'їзд комсомолу, на якому організаційно оформилася губернська комсомольська організація.
У надзвичайно важких умовах на визволеній землі будувалося нове життя. Велася боротьба з голодом, тифом та бандитизмом. Велику допомогу в цій боротьбі комуністам Житомирщини подавав ЦК КП(б)У й особисто В. П. Затонський, Д. 3. Мануїльський, Г. І. Петровський, М. І. Подвойський, М. О. Окрипник та ін. відомі діячі партії, які не раз бували на Житомирщині і на місці вирішували питання будівництва нового, соціалістичного життя.
Наприкінці літа 1919 року внутрішня і зовнішня контрреволюція знову актвізувалася. Денікінські полчища розпочали наступ з півдня країни, а із заходу наступали банди Петлюри. Останні 19 серпня захопили Новоград-Волинський, а 20 — 21 серпня — Бердичів і Житомир. На Житомирщині в боях з петлюрівцями загинули радянські полководці М. О. Щорс і В. Н. Боженко. У вересні Радянська влада була тільки на частині Овруцького повіту.
Та Країна Рад не лише вистояла, але й знайшла в собі сили для того, щоб розгромити ворога. У вересні після успішного походу Південної групи радянських військ з-під Одеси в район Коростеня на з'єднання з частинами 12-ї армії розпочалося визволення Правобережної України. Протягом жовтня — листопада майже вся територія Житомирщини була очищена від ворога.
Трудящі Житомирщини, керуючись вказівками В. І. Леніна, ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У, приступили до господарського та культурного будівництва. Вони відбудовували транспорт, заготовляли паливо, допомагали Червоній Армії. У відбудові залізничного господарства велику роль відіграли комуністичні суботники. Лише робітники станції Житомир протягом лютого — березня 1920 року під час суботників відремонтували 45 паровозів і 68 вагонів.
Навесні 1920 року над Радянською Україною знову нависла серйозна небезпека. 25 квітня війська буржуазно-поміщицької Польщі розпочали наступ на фронті від Прип'яті до Дністра. 26 квітня польські інтервенти захопили Житомир, Бердичів, Коростень. Комуністична партія на чолі з В. І. Леніним вжила термінових заходів щодо мобілізації всіх сил радянського народу на розгром ворога. 5 червня того ж року Перша Кінна армія під командуванням С. М. Будьонного в районі Попільня — Бровки здійснила знаменитий Житомирський прорив польського фронту. Одночасно розпочався наступ Червоної Армії і на інших ділянках фронту. 7 червня були визволені Житомир та Бердичів, 27 — Новоград-Волинський, 7 липня — Олевськ. Радянські воїни одержували всебічну допомогу від місцевого населення. Жителі села Тульського особливо проявили себе під час боїв за Новоград-Волинський. Вони допомагали будьоннівцям у переправі через річку Случ. Провідником був місцевий селянин Д. Лось.
З розгромом польських інтервентів громадянська війна на території Житомирщини закінчилася. В ході її трудящі області, як і всієї нашої країни, продемонстрували велику відданість Радянській владі. Попліч з багатонаціональним радянським народом боролися з ворогами на Житомирщині представники зарубіжних країн: чехи, словаки, поляки, німці, болгари. Великий героїзм у боях проявив представник болгарського народу Іван Тодоров, який був помічником командира взводу 45-ї стрілецької дивізії. Славний син польського народу К. Ф. Квятек був командиром Богунського полку Першої Української Радянської дивізії. За ратні подвиги на Житомирщині він одержав найвищу в той час урядову нагороду — орден Червоного Прапора. Вже після громадянської війни Квятека запитали: