Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Дідковичах Коростенського повіту ліквідовано штаб військово-петлюрівської організації, а потім і всю т. зв. Волинську повстанську армію (ВПА).
Організовуючи маси на розгром й остаточну ліквідацію бандитизму, комуністи Житомирщини розв'язували разом з тим політичні та господарські завдання.
Другий губернський з'їзд Рад (травень 1921 року) пройшов під знаком боротьби за успішне втілення в життя нової економічної політики. Обраний на цьому з'їзді губвиконком через місцеві органи влади здійснив ряд важливих заходів, спрямованих на відбудову народного господарства. Було організовано і проведено масові суботники по впорядкуванню міст і сіл, заготівлі дров, мобілізовано робітників на заготівлю сировини для підприємств тощо.
У процесі радянського будівництва сталися адміністративно-територіальні зміни. 7 березня 1923 року в складі Волинської губернії було створено три округи: Житомирський з 14 районів, Коростенський — з 11 і Шепетівський — з 14. 28 квітня 1924 року розформовано Малинський округ Київської губернії. Коростишівський та Радомишльський райони були передані до Житомирського, Потіївський та Малинський — до Коростенського округів Волинської губернії. Внаслідок цього кількість районів збільшилася з 39 до 43, а сільських Рад з 906 до 1011.
Приєднання до губернії промислових районів створювало умови для більш планомірного розвитку народного господарства. Відроджувалися фабрики і заводи, налагоджувалися транспортні зв'язки. Протягом 1920—1925 рр. здійснено великі роботи щодо вивчення природних багатств.
Завдяки наполегливій роботі трудящих та допомозі всієї країни наприкінці 1925 року основні галузі промислового виробництва були відбудовані. Стали до ладу підприємства фарфоро-фаянсової та склоробної промисловості, які давали 80 проц. всієї валової продукції Всеукраїнського тресту «Фарфор-фаянс-скло». Серед відбудованих підприємств провідне місце посідали Баранівський, Токарівський і Романівський заводи. Відродилися також Андрушівський, Корнинський, Янушпільський та інші цукрові заводи. 1925 року вони виробили 13 236 тис. пудів цукру-піску. Нарощували темпи виробництва паперові фабрики в Малині, Коростишеві, Мирополі і картонна в Чижівці.
У губернії здійснювалися лісорозробки, що мали велике значення для забезпечення лісоматеріалами Донбасу та інших районів країни.
Енергійні заходи вживалися щодо відбудови сільського господарства. Саме в цей час розгорнулися великі землевпорядкувальні роботи. Ленінським декретом про землю та Законом Всеукраїнського ревкому від 5 лютого 1920 року 95,2 проц. всієї землі було передано трудовому селянству, а 4,8 проц. — радгоспам, цукровим заводам і державним установам. Селяни безплатно одержали 3,5 млн. десятин землі, в т. ч. 2 млн. поміщицької, куркульської і казенної. 1921 року лише в куркулів Житомирського повіту вилучено і розподілено між селянськими дворами 35 тис. десятин. Порівняно з дореволюційним часом земельні площі селянських господарств збільшилися на 36 проц.. Було остаточно ліквідовано безземелля і майже в 2,5 раза зменшився відсоток малоземельних господарств.
Наділення трудящого селянина землею вирішувалося разом з налагодженням і піднесенням його господарства, з відновленням довоєнного рівня виробництва сільськогосподарської продукції. У розв'язанні цього завдання Комуністична партія і Радянський уряд подавали трудовому селянству Волині велику допомогу кредитами, високосортним насінням, сільськогосподарським реманентом, кваліфікованою агротехнічною пропагандою. В березні 1925 року в рахунок виділеної позики було завезено 2784 пуди сортового насіння. Того ж року організовано 10 показових сільськогосподарських виставок. З жовтня 1924 до червня 1925 року селянам відпущено різних машин на 170 тис. карбованців.
На основі нової економічної політики і завдяки величезній допомозі Радянського уряду сільське господарство швидко відбудовувалося. 1924 року посівна площа досягла довоєнного рівня. В губернії відновилися посіви хмелю,
Житомирська область
Сторінка 25 з 48
здійснювала оперативна група, до складу якої увійшов командуючий 44-ї дивізії І. Н. Дубовий. В районі Брусилова і Коростишева Радомишльського повіту були ліквідовані банди Богатиренка і Мордалевича. Наприкінці листопада 1921 року біля села Звіздалі (35 км від станції Тетерів) кіннотники Г. І. Котовського оточили й знищили банду Тютюнника. 1922 року в селі Організовуючи маси на розгром й остаточну ліквідацію бандитизму, комуністи Житомирщини розв'язували разом з тим політичні та господарські завдання.
Другий губернський з'їзд Рад (травень 1921 року) пройшов під знаком боротьби за успішне втілення в життя нової економічної політики. Обраний на цьому з'їзді губвиконком через місцеві органи влади здійснив ряд важливих заходів, спрямованих на відбудову народного господарства. Було організовано і проведено масові суботники по впорядкуванню міст і сіл, заготівлі дров, мобілізовано робітників на заготівлю сировини для підприємств тощо.
У процесі радянського будівництва сталися адміністративно-територіальні зміни. 7 березня 1923 року в складі Волинської губернії було створено три округи: Житомирський з 14 районів, Коростенський — з 11 і Шепетівський — з 14. 28 квітня 1924 року розформовано Малинський округ Київської губернії. Коростишівський та Радомишльський райони були передані до Житомирського, Потіївський та Малинський — до Коростенського округів Волинської губернії. Внаслідок цього кількість районів збільшилася з 39 до 43, а сільських Рад з 906 до 1011.
Приєднання до губернії промислових районів створювало умови для більш планомірного розвитку народного господарства. Відроджувалися фабрики і заводи, налагоджувалися транспортні зв'язки. Протягом 1920—1925 рр. здійснено великі роботи щодо вивчення природних багатств.
Завдяки наполегливій роботі трудящих та допомозі всієї країни наприкінці 1925 року основні галузі промислового виробництва були відбудовані. Стали до ладу підприємства фарфоро-фаянсової та склоробної промисловості, які давали 80 проц. всієї валової продукції Всеукраїнського тресту «Фарфор-фаянс-скло». Серед відбудованих підприємств провідне місце посідали Баранівський, Токарівський і Романівський заводи. Відродилися також Андрушівський, Корнинський, Янушпільський та інші цукрові заводи. 1925 року вони виробили 13 236 тис. пудів цукру-піску. Нарощували темпи виробництва паперові фабрики в Малині, Коростишеві, Мирополі і картонна в Чижівці.
У губернії здійснювалися лісорозробки, що мали велике значення для забезпечення лісоматеріалами Донбасу та інших районів країни.
Енергійні заходи вживалися щодо відбудови сільського господарства. Саме в цей час розгорнулися великі землевпорядкувальні роботи. Ленінським декретом про землю та Законом Всеукраїнського ревкому від 5 лютого 1920 року 95,2 проц. всієї землі було передано трудовому селянству, а 4,8 проц. — радгоспам, цукровим заводам і державним установам. Селяни безплатно одержали 3,5 млн. десятин землі, в т. ч. 2 млн. поміщицької, куркульської і казенної. 1921 року лише в куркулів Житомирського повіту вилучено і розподілено між селянськими дворами 35 тис. десятин. Порівняно з дореволюційним часом земельні площі селянських господарств збільшилися на 36 проц.. Було остаточно ліквідовано безземелля і майже в 2,5 раза зменшився відсоток малоземельних господарств.
Наділення трудящого селянина землею вирішувалося разом з налагодженням і піднесенням його господарства, з відновленням довоєнного рівня виробництва сільськогосподарської продукції. У розв'язанні цього завдання Комуністична партія і Радянський уряд подавали трудовому селянству Волині велику допомогу кредитами, високосортним насінням, сільськогосподарським реманентом, кваліфікованою агротехнічною пропагандою. В березні 1925 року в рахунок виділеної позики було завезено 2784 пуди сортового насіння. Того ж року організовано 10 показових сільськогосподарських виставок. З жовтня 1924 до червня 1925 року селянам відпущено різних машин на 170 тис. карбованців.
На основі нової економічної політики і завдяки величезній допомозі Радянського уряду сільське господарство швидко відбудовувалося. 1924 року посівна площа досягла довоєнного рівня. В губернії відновилися посіви хмелю,