Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1925 року губернії, а 1930 — округи були ліквідовані, і райони підпорядковані безпосередньо центру. 1932 року утворено Київську область, до складу якої увійшла майже вся територія сучасної Житомирщини. 22 вересня 1937 року з 29 районів Київської і 5 районів Вінницької областей утворюється
Житомирська область з населенням близько 1,7 млн. чоловік.
Після завершення відбудови народного господарства в усій країні, в т. ч. й на Житомирщині, розгортається напружена боротьба за втілення в життя ленінської політики соціалістичної індустріалізації, накресленої XIV з'їздом ВКП(б).
У роки першої п'ятирічки реконструюються і розширюються підприємства фарфорової і склоробної промисловості. Всесоюзного значення набуває нерудна промисловість. Граніт і лабрадорит йшли на спорудження мавзолею В. І. Леніна, пам'ятника Т. Г. Шевченку в Києві, на оформлення каналу Москва-Волга, Московського метро та інші споруди. Турчинський лабрадорит здобув першу премію на виставці будівельних матеріалів, що відбулася 1927 року в Нью-Йорку. Розширюють виробництво промислової продукції Житомирський і Новоград-Волинський мотороремонтні заводи, заводи будівельних матеріалів, зокрема цегли. Споруджується шліфувально-гранувальний і лакофарбовий заводи. Розширює своє виробництво Малинська меблева фабрика, будуються музична і панчішна фабрики в Житомирі. На кінець 1937 року в області вже діяло 392 промислові підприємства, на яких працювало понад 54 тис. робітників. В містах і містечках виникає система підприємств промкооперації для виготовлення та ремонту одягу, взуття, предметів домашнього вжитку.
Стахановський рух, що розгорнувся в країні, охопив і Житомирщину. 1937 року на підприємствах Житомира, Бердичева, Новограда-Волинського, Коростеня та інших міст і районних центрів налічувалося 50—70 проц. робітників-стахановців.
Так, слюсар депо станції Коростень П. Соловей виконував виробничі завдання на 300 проц., робітниця Токарівського фарфорового заводу К. Хохлюк — на 200— 250 процентів.
Успішне виконання довоєнних п'ятирічок дало можливість збільшити в 1937 році обсяг валової продукції промисловості порівняно з дореволюційним часом у 4,6 раза. Металообробна і фарфоро-фаянсова промисловість зросла за цей час в 13 разів, деревообробна — в 23, будівельних матеріалів — в 190 разів. Підприємства були оснащені передовою технікою, що сприяло дальшому підвищенню продуктивності праці.
У передвоєнні роки успішно розвивалася легка й харчова промисловість. Збільшилося виробництво панчішно-шкарпеткових виробів і шкіряного взуття, масла, м'яса, кондитерських виробів тощо. На початку 1941 року в області налічувалося 250 артілей промислової кооперації і кооперації інвалідів, які мали понад 1200 філіалів, де вироблялися предмети широкого вжитку.
На основі розвитку промисловості відбувається соціалістична перебудова й сільського господарства. Від дрібного одноосібного і малопродуктивного господарства селяни переходили на шлях колективного господарювання, який їм вказав В. І. Ленін. Ще у відбудовний період на націоналізованих поміщицьких землях були створені радгоспи «Райгородок», «Черемошне», «Молочки», «Рея» та інші. Водночас засновувалися й комуни. Серед них особливою популярністю користувалася комуна ім. 5-ї річниці Жовтня села Ксаверівки Житомирського повіту.
Після XV з'їзду ВКП(б) 1927 року, який взяв курс на колективізацію сільського господарства, партійні організації Житомирщини наполегливо здійснювали його рішення. Так, 1928 року лише у Волинському окрузі було 98 колгоспів. Важливу роль у поданні виробничо-технічної та організаційної допомоги колгоспам відіграли машинно-тракторні станції. Через МТС провадилася політико-виховна робота серед селян. Перша МТС на Житомирщині виникла 1929 року на базі тракторної колони Титусівського радгоспу Бердичівського округу.
1929 рік став роком великого перелому в колективізації сільського господарства і на Житомирщині. Почався масовий перехід селян на шлях колгоспів. У
Житомирська область
Сторінка 28 з 48
Серед пам'ятників, встановлених у 20 роках, слід відзначити монумент В. І. Леніну (скульптор І. Й. Кавалерідзе), встановлений у Бердичеві після смерті вождя.1925 року губернії, а 1930 — округи були ліквідовані, і райони підпорядковані безпосередньо центру. 1932 року утворено Київську область, до складу якої увійшла майже вся територія сучасної Житомирщини. 22 вересня 1937 року з 29 районів Київської і 5 районів Вінницької областей утворюється
Після завершення відбудови народного господарства в усій країні, в т. ч. й на Житомирщині, розгортається напружена боротьба за втілення в життя ленінської політики соціалістичної індустріалізації, накресленої XIV з'їздом ВКП(б).
У роки першої п'ятирічки реконструюються і розширюються підприємства фарфорової і склоробної промисловості. Всесоюзного значення набуває нерудна промисловість. Граніт і лабрадорит йшли на спорудження мавзолею В. І. Леніна, пам'ятника Т. Г. Шевченку в Києві, на оформлення каналу Москва-Волга, Московського метро та інші споруди. Турчинський лабрадорит здобув першу премію на виставці будівельних матеріалів, що відбулася 1927 року в Нью-Йорку. Розширюють виробництво промислової продукції Житомирський і Новоград-Волинський мотороремонтні заводи, заводи будівельних матеріалів, зокрема цегли. Споруджується шліфувально-гранувальний і лакофарбовий заводи. Розширює своє виробництво Малинська меблева фабрика, будуються музична і панчішна фабрики в Житомирі. На кінець 1937 року в області вже діяло 392 промислові підприємства, на яких працювало понад 54 тис. робітників. В містах і містечках виникає система підприємств промкооперації для виготовлення та ремонту одягу, взуття, предметів домашнього вжитку.
Стахановський рух, що розгорнувся в країні, охопив і Житомирщину. 1937 року на підприємствах Житомира, Бердичева, Новограда-Волинського, Коростеня та інших міст і районних центрів налічувалося 50—70 проц. робітників-стахановців.
Так, слюсар депо станції Коростень П. Соловей виконував виробничі завдання на 300 проц., робітниця Токарівського фарфорового заводу К. Хохлюк — на 200— 250 процентів.
Успішне виконання довоєнних п'ятирічок дало можливість збільшити в 1937 році обсяг валової продукції промисловості порівняно з дореволюційним часом у 4,6 раза. Металообробна і фарфоро-фаянсова промисловість зросла за цей час в 13 разів, деревообробна — в 23, будівельних матеріалів — в 190 разів. Підприємства були оснащені передовою технікою, що сприяло дальшому підвищенню продуктивності праці.
У передвоєнні роки успішно розвивалася легка й харчова промисловість. Збільшилося виробництво панчішно-шкарпеткових виробів і шкіряного взуття, масла, м'яса, кондитерських виробів тощо. На початку 1941 року в області налічувалося 250 артілей промислової кооперації і кооперації інвалідів, які мали понад 1200 філіалів, де вироблялися предмети широкого вжитку.
На основі розвитку промисловості відбувається соціалістична перебудова й сільського господарства. Від дрібного одноосібного і малопродуктивного господарства селяни переходили на шлях колективного господарювання, який їм вказав В. І. Ленін. Ще у відбудовний період на націоналізованих поміщицьких землях були створені радгоспи «Райгородок», «Черемошне», «Молочки», «Рея» та інші. Водночас засновувалися й комуни. Серед них особливою популярністю користувалася комуна ім. 5-ї річниці Жовтня села Ксаверівки Житомирського повіту.
Після XV з'їзду ВКП(б) 1927 року, який взяв курс на колективізацію сільського господарства, партійні організації Житомирщини наполегливо здійснювали його рішення. Так, 1928 року лише у Волинському окрузі було 98 колгоспів. Важливу роль у поданні виробничо-технічної та організаційної допомоги колгоспам відіграли машинно-тракторні станції. Через МТС провадилася політико-виховна робота серед селян. Перша МТС на Житомирщині виникла 1929 року на базі тракторної колони Титусівського радгоспу Бердичівського округу.
1929 рік став роком великого перелому в колективізації сільського господарства і на Житомирщині. Почався масовий перехід селян на шлях колгоспів. У