Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Колгоспам величезну допомогу подавали Комуністична партія і Радянський уряд. їм було виділено лише сільськогосподарських машин на 3,5млн. крб. Колективи промислових підприємств брали шефство над молодими колгоспами і надсилали сюди своїх працівників. Тільки в січні 1930 року в колгоспи Житомирщини було направлено 244 робітники-двадцятип'ятитисячники.
Кооперування трудового селянства відбувалося в жорстокій класовій боротьбі. Так, куркульські елементи поширювали провокаційні чутки, закликали селян розбирати з колгоспів худобу, зривати державні плани хлібозаготівель, не виходити на роботу, нищити колгоспне майно. Та незважаючи на це, селяни твердо стали на ленінський кооперативний шлях. Напередодні Великої Вітчизняної війни в Житомирській області налічувався 1941 колгосп, 16 радгоспів, 59 МТС.
Комуністична партія і Радянський уряд допомагали колгоспам технікою, сільськогосподарським реманентом, сортовим насінням, кадрами. 1940 року на соціалістичних ланах працювало близько 4 тис. тракторів, 1849 вантажних автомашин, 850 комбайнів та багато іншої складної техніки. З кожним роком збільшувалося число спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою. Напередодні Великої Вітчизняної війни в області працювало близько 900 агрономів, зоотехніків та ветлікарів.
Набагато розширилися посівні площі. 1940 року вони становили 1227,8 тис. га, у т. ч. під картоплею — 137,5 тис., під цукровими буряками — 36,4 тис. і під льоном-довгунцем — 58,7 тис. гектарів.
1940 року середня врожайність на поліських землях склала озимої пшениці 12,5 і ячменю 10,9 цнт. Порівняно з 1913 роком збільшилось і поголів'я худоби: великої рогатої на 178,7 тис. голів, свиней — на 229,6 і коней — на 16 тис. голів.
Стахановський рух, що виник у промисловості, поширився і на сільське господарство. Завдяки цьому підвищувалася продуктивність праці, зростали врожаї. 1936 року колгоспниця артілі «Червона зірка» Народицького району Т. В. Дубок одержала по 10 цнт льоноволокна з гектара. Бригадир колгоспу ім. XVIII партз'їзду Житомирського району М. А. Нестерчук зібрала по 5,3 цнт хмелю з гектара в перший рік його посадки. Ударниця колгоспного виробництва Дзержинського району М. А. Марцун виростила по 730 цнт цукрових буряків. Рекордні врожаї сільськогосподарських культур збирали також ланкові Є. А. Саух з колгоспу ім. Петровського, О. О. Баранівська з колгоспу ім. Тельмана Ємільчинського району, Н. Г. Заглада з колгоспу ім. 1-го травня Черняхівського району, М. С. Худолій з колгоспу ім. Петровського Радомишльського району.
Змагаючись з трудівниками колгоспних ланів Київської і Чернігівської областей, Житомирщина дала в 1940 році близько 9 тис. учасників Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Передовики колгоспів і радгоспів бували в льонарів Калінінської області, запозичували їх досвід роботи і передавали їм свої методи вирощування високих врожаїв цієї культури.
Трудові подвиги хліборобів Житомирщини високо оцінили Комуністична партія і Радянський уряд. Колектив радгоспу «Вбртокиївка» був нагороджений орденом Леніна, Попільнянська МТС — орденом Трудового Червоного Прапора, колгосп «Комунар» Чуднівського району — орденом «Знак Пошани», М. Худолій, М. Бовсунівська, М. Котвицька та багато інших новаторів удостоєні високих урядових нагород.
За роки передвоєнних п'ятирічок в області велося інтенсивне будівництво. Зокрема, було споруджено 20 значних підприємств, серед них Новоград-Волинський, машинобудівний завод, Коростенська електростанція, Коростишівська бавовняна фабрика, Житомирський механічний завод та інші. У містах і селах було побудовано 38 шкіл на 10 720 місць, багато клубів, бібліотек та інших культурно-освітніх закладів.
Підвищувалися добробут і культурний рівень трудящих. Збільшувалася заробітна плата робітників і службовців, яких у цей час на Житомирщині було 170,5 тис., та оплата праці колгоспників. Хлібороби одержували на трудодень по 1,6 кг хліба, 2,3 кг картоплі та інших продуктів. Ряд сільськогосподарських артілей підніс рівень оплати одного трудодня до 5 кг зерна, 10 кг картоплі та інших продуктів і до 10 крб. грішми (в обчисленні тих років).
Житомирська область
Сторінка 29 з 48
березні 1930 року у Волинському окрузі вже налічувалося 490 колгоспів, Коростенському — 546 і Бердичівському — 498.Колгоспам величезну допомогу подавали Комуністична партія і Радянський уряд. їм було виділено лише сільськогосподарських машин на 3,5млн. крб. Колективи промислових підприємств брали шефство над молодими колгоспами і надсилали сюди своїх працівників. Тільки в січні 1930 року в колгоспи Житомирщини було направлено 244 робітники-двадцятип'ятитисячники.
Кооперування трудового селянства відбувалося в жорстокій класовій боротьбі. Так, куркульські елементи поширювали провокаційні чутки, закликали селян розбирати з колгоспів худобу, зривати державні плани хлібозаготівель, не виходити на роботу, нищити колгоспне майно. Та незважаючи на це, селяни твердо стали на ленінський кооперативний шлях. Напередодні Великої Вітчизняної війни в Житомирській області налічувався 1941 колгосп, 16 радгоспів, 59 МТС.
Комуністична партія і Радянський уряд допомагали колгоспам технікою, сільськогосподарським реманентом, сортовим насінням, кадрами. 1940 року на соціалістичних ланах працювало близько 4 тис. тракторів, 1849 вантажних автомашин, 850 комбайнів та багато іншої складної техніки. З кожним роком збільшувалося число спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою. Напередодні Великої Вітчизняної війни в області працювало близько 900 агрономів, зоотехніків та ветлікарів.
Набагато розширилися посівні площі. 1940 року вони становили 1227,8 тис. га, у т. ч. під картоплею — 137,5 тис., під цукровими буряками — 36,4 тис. і під льоном-довгунцем — 58,7 тис. гектарів.
1940 року середня врожайність на поліських землях склала озимої пшениці 12,5 і ячменю 10,9 цнт. Порівняно з 1913 роком збільшилось і поголів'я худоби: великої рогатої на 178,7 тис. голів, свиней — на 229,6 і коней — на 16 тис. голів.
Стахановський рух, що виник у промисловості, поширився і на сільське господарство. Завдяки цьому підвищувалася продуктивність праці, зростали врожаї. 1936 року колгоспниця артілі «Червона зірка» Народицького району Т. В. Дубок одержала по 10 цнт льоноволокна з гектара. Бригадир колгоспу ім. XVIII партз'їзду Житомирського району М. А. Нестерчук зібрала по 5,3 цнт хмелю з гектара в перший рік його посадки. Ударниця колгоспного виробництва Дзержинського району М. А. Марцун виростила по 730 цнт цукрових буряків. Рекордні врожаї сільськогосподарських культур збирали також ланкові Є. А. Саух з колгоспу ім. Петровського, О. О. Баранівська з колгоспу ім. Тельмана Ємільчинського району, Н. Г. Заглада з колгоспу ім. 1-го травня Черняхівського району, М. С. Худолій з колгоспу ім. Петровського Радомишльського району.
Змагаючись з трудівниками колгоспних ланів Київської і Чернігівської областей, Житомирщина дала в 1940 році близько 9 тис. учасників Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Передовики колгоспів і радгоспів бували в льонарів Калінінської області, запозичували їх досвід роботи і передавали їм свої методи вирощування високих врожаїв цієї культури.
Трудові подвиги хліборобів Житомирщини високо оцінили Комуністична партія і Радянський уряд. Колектив радгоспу «Вбртокиївка» був нагороджений орденом Леніна, Попільнянська МТС — орденом Трудового Червоного Прапора, колгосп «Комунар» Чуднівського району — орденом «Знак Пошани», М. Худолій, М. Бовсунівська, М. Котвицька та багато інших новаторів удостоєні високих урядових нагород.
За роки передвоєнних п'ятирічок в області велося інтенсивне будівництво. Зокрема, було споруджено 20 значних підприємств, серед них Новоград-Волинський, машинобудівний завод, Коростенська електростанція, Коростишівська бавовняна фабрика, Житомирський механічний завод та інші. У містах і селах було побудовано 38 шкіл на 10 720 місць, багато клубів, бібліотек та інших культурно-освітніх закладів.
Підвищувалися добробут і культурний рівень трудящих. Збільшувалася заробітна плата робітників і службовців, яких у цей час на Житомирщині було 170,5 тис., та оплата праці колгоспників. Хлібороби одержували на трудодень по 1,6 кг хліба, 2,3 кг картоплі та інших продуктів. Ряд сільськогосподарських артілей підніс рівень оплати одного трудодня до 5 кг зерна, 10 кг картоплі та інших продуктів і до 10 крб. грішми (в обчисленні тих років).