Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1921—1925 рр. були цілком відбудовані й розширені лікувальні заклади. Якщо до революції їх налічувалося 86, то у 1925 році — 147, лікарів з 80 чоловік збільшилося до 145, ліжок з 999 у 1913 році до 1520 в 1925 році. Тепер у кожному районі була лікарня й одна-три медичних амбулаторії, одна або дві міжрайонних лікарні на 30—40 ліжок з двома-трьома спеціалістами, в кожному окружному центрі — окружна лікарня, а в Житомирі — губернська фізіотерапевтична лікарня. На березі річки Тетерева відкрито будинок відпочинку ім. Цюрупи.
Розгорталася наполеглива боротьба за втілення в життя ленінської програми культурної революції. В містах і селах працювали лікнепи, де до 1925 року навчалися грамоти понад 60 тис. чоловік. Створювалася єдина трудова школа з викладанням рідною мовою. 1925 року вже діяло 1369 шкіл, на 122 школи більше, ніж у 1919 році. В них навчалося 103,5 тис. учнів, тобто на 15,8 тис. чоловік більше, ніж до революції. Тут працювало 2300 вчителів.
В Житомирі працював інститут народної освіти (ІНО), у Житомирі та Новограді-Волинському були організовані трирічні вищі педагогічні курси, що відіграли значну роль у підготовці вчителів для 1—4 класів трудової школи. На основі цих курсів 1923 року відкрито педагогічні технікуми, які до 1931 року були вищими навчальними закладами. Діяли педагогічні технікуми також у Коростені й Коростишеві. Значного розвитку в 1921—1925 рр. набула середня спеціальна професійно-технічна освіта. У Верхівні створюється агрошкола, у Новій Чорториї — агрономічний, а в Житомирі — індустріальний, землевпорядкувальний та інші технікуми. 1922 року агрономічний технікум здобув право готувати спеціалістів з вищою освітою. Цим було покладено початок Житомирському сільськогосподарському інституту. 1922 року в 36 спеціальних навчальних закладах губернії навчалося 3058 чоловік. 1922 року в Житомирі створюється вечірній робітничий факультет (робітфак) ім. Жовтневої революції, який готував робітничу й селянську молодь до вступу в інститут народної освіти чи індустріальний технікум ім. В. І. Леніна. В 1924 році тут здобували освіту 344 чоловіка.
На початку 20-х років розгорнули свою діяльність багато культурно-освітніх закладів, клубів, селянських будинків, хат-читалень, бібліотек, музеїв тощо. В січні 1925 року в губернії діяло 62 клуби, 77 сельбудів, 459 хат-читалень, 2 кінотеатри і 2 музеї.
Навколо культурно-освітніх закладів згуртовувався актив, виникло багато гуртків художньої самодіяльності — драматичні, хорові, танцювальні. Фольклорист М. П. Гайдай записав на Житомирщині кілька сот народних пісень, керував хором Волинської наросвіти, в якому брала участь його дочка талановита співачка 3. М. Гайдай (згодом народна артистка Союзу РСР). Велику збирацьку роботу в галузі фольклору здійснював колектив Волинського краєзнавчого музею.
Повнокровним стало духовне життя трудящих Житомирщини, які завдяки Радянській владі одержали можливість широко прилучатися до мистецтва. Вже в лютому 1919 року при Волинському губвиконкомі працювала музична студія, де навчали червоноармійців сольного і хорового співу. При губвиконкомі і губернській профраді існували аматорські симфонічні оркестри.
В перші роки Радянської влади було відкрито музичне училище, згодом перетворене на музичний технікум. Під керівництвом композитора С. В. Косенка в 1919— 1928 pp. діяло інструментальне тріо, яке часто виступало в клубах, сельбудах, школах, військових частинах.
За Радянської влади розквітло й театральне життя. Крім численних аматорських місцевих труп, почали діяти театри в Житомирі та Бердичеві.
Ще в буремні роки громадянської війни на Житомирщині виникає радянська преса. 1921 року всі газети були реорганізовані і з 5 липня стали виходити газети губкому КП(б)У і губпрофради «Волынский пролетарий» та губвиконкому «Вісті», з 1 серпня 1924 року «Волынский пролетарий» видається під назвою «Радянська Волинь» (1924—1937).
Житомирська область
Сторінка 27 з 48
1927 — Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня». В містах і селах з'явилися нові громадські споруди (клуби, хати-читальні), зводилися господарські будівлі, дитячі ясла, пологові будинки, кінотеатри, музеї, а також житлові будинки. Так, на Биківському склоробному заводі для робітників було побудовано 13 нових і капітально відремонтовано 10 житлових будинків і споруджено клуб. Поліпшувався й добробут робітників, селян і трудової інтелігенції. У 1921—1925 рр. були цілком відбудовані й розширені лікувальні заклади. Якщо до революції їх налічувалося 86, то у 1925 році — 147, лікарів з 80 чоловік збільшилося до 145, ліжок з 999 у 1913 році до 1520 в 1925 році. Тепер у кожному районі була лікарня й одна-три медичних амбулаторії, одна або дві міжрайонних лікарні на 30—40 ліжок з двома-трьома спеціалістами, в кожному окружному центрі — окружна лікарня, а в Житомирі — губернська фізіотерапевтична лікарня. На березі річки Тетерева відкрито будинок відпочинку ім. Цюрупи.
Розгорталася наполеглива боротьба за втілення в життя ленінської програми культурної революції. В містах і селах працювали лікнепи, де до 1925 року навчалися грамоти понад 60 тис. чоловік. Створювалася єдина трудова школа з викладанням рідною мовою. 1925 року вже діяло 1369 шкіл, на 122 школи більше, ніж у 1919 році. В них навчалося 103,5 тис. учнів, тобто на 15,8 тис. чоловік більше, ніж до революції. Тут працювало 2300 вчителів.
В Житомирі працював інститут народної освіти (ІНО), у Житомирі та Новограді-Волинському були організовані трирічні вищі педагогічні курси, що відіграли значну роль у підготовці вчителів для 1—4 класів трудової школи. На основі цих курсів 1923 року відкрито педагогічні технікуми, які до 1931 року були вищими навчальними закладами. Діяли педагогічні технікуми також у Коростені й Коростишеві. Значного розвитку в 1921—1925 рр. набула середня спеціальна професійно-технічна освіта. У Верхівні створюється агрошкола, у Новій Чорториї — агрономічний, а в Житомирі — індустріальний, землевпорядкувальний та інші технікуми. 1922 року агрономічний технікум здобув право готувати спеціалістів з вищою освітою. Цим було покладено початок Житомирському сільськогосподарському інституту. 1922 року в 36 спеціальних навчальних закладах губернії навчалося 3058 чоловік. 1922 року в Житомирі створюється вечірній робітничий факультет (робітфак) ім. Жовтневої революції, який готував робітничу й селянську молодь до вступу в інститут народної освіти чи індустріальний технікум ім. В. І. Леніна. В 1924 році тут здобували освіту 344 чоловіка.
На початку 20-х років розгорнули свою діяльність багато культурно-освітніх закладів, клубів, селянських будинків, хат-читалень, бібліотек, музеїв тощо. В січні 1925 року в губернії діяло 62 клуби, 77 сельбудів, 459 хат-читалень, 2 кінотеатри і 2 музеї.
Навколо культурно-освітніх закладів згуртовувався актив, виникло багато гуртків художньої самодіяльності — драматичні, хорові, танцювальні. Фольклорист М. П. Гайдай записав на Житомирщині кілька сот народних пісень, керував хором Волинської наросвіти, в якому брала участь його дочка талановита співачка 3. М. Гайдай (згодом народна артистка Союзу РСР). Велику збирацьку роботу в галузі фольклору здійснював колектив Волинського краєзнавчого музею.
Повнокровним стало духовне життя трудящих Житомирщини, які завдяки Радянській владі одержали можливість широко прилучатися до мистецтва. Вже в лютому 1919 року при Волинському губвиконкомі працювала музична студія, де навчали червоноармійців сольного і хорового співу. При губвиконкомі і губернській профраді існували аматорські симфонічні оркестри.
В перші роки Радянської влади було відкрито музичне училище, згодом перетворене на музичний технікум. Під керівництвом композитора С. В. Косенка в 1919— 1928 pp. діяло інструментальне тріо, яке часто виступало в клубах, сельбудах, школах, військових частинах.
За Радянської влади розквітло й театральне життя. Крім численних аматорських місцевих труп, почали діяти театри в Житомирі та Бердичеві.
Ще в буремні роки громадянської війни на Житомирщині виникає радянська преса. 1921 року всі газети були реорганізовані і з 5 липня стали виходити газети губкому КП(б)У і губпрофради «Волынский пролетарий» та губвиконкому «Вісті», з 1 серпня 1924 року «Волынский пролетарий» видається під назвою «Радянська Волинь» (1924—1937).