Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Своїми успіхами у відбудові і розвитку народного господарства трудящі ділилися з В. І. Леніним у листах і телеграмах, які вони надсилали на його ім'я. В листах вони висловлювали обурення протидій внутрішньої і зовнішньої
контрреволюції. 1922 року в зв'язку з п'ятою річницею Жовтневої революції Ф. П. Дідук, колишній батрак з села Великих Гадомців Бердичівського району, в складі делегатів від селян незаможників Київської, Полтавської, Харківської і Катеринославської губерній був у В. І. Леніна. Ілліч розпитував їх про життя українських селян і розповідав про значення нової економічної політики. На ознаку глибокої відданості вождю світового пролетаріату фарфоровики Баранівського заводу виготовили для нього іменний сервіз, який вручив Іллічу кадровий робітник О.В.Бродський.
Спільні завдання побудови соціалізму, інтереси оборони викликали в усіх радянських республіках прагнення до об'єднання в єдину союзну державу. Трудящі Житомирщини палко підтримали цей рух. Силу союзу республік Радянських вони відчули в роки захисту завоювань Великого Жовтня, коли конкретно втілювалися принципи воєнно-політичного союзу. На зборах, на повітових з'їздах, а потім на III губернському з'їзді Рад, що відбувся наприкінці 1922 року, делегати висловлювалися за встановлення між республіками більш тісних зв'язків. З'їзд обрав Н. І. Дубового, В. І. Храмова, Я. 3. Пахомова та інших делегатами VII Всеукраїнського з'їзду Рад і доручив їм підтримати ленінську ідею створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
Робітники, трудящі маси селянства та інтелігенція вітали рішення VII Всеукраїнського і І Всесоюзного з'їздів Рад про утворення СРСР. Пленум Житомирської міської Ради, що відбувся у вересні 1923 року, закликав робітників і всіх трудящих міста всемірно сприяти швидкому втіленню в життя рішень цих з'їздів. Постанова пленуму закінчувалася словами: «Хай живе Союз Радянських Республік!». До редакції губернської газети «Волынский пролетарий» надходили від трудящих сотні листів з резолюціями і постановами, в яких вони схвалювали утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. «Утворення СРСР було результатом теоретичної і політичної роботи партії, різнобічного досвіду радянських народів і відображало їх сподівання».
У розпалі боротьби за побудову нового соціалістичного суспільства партію, трудящих країни Рад і всього світу спіткало велике горе. 21 січня 1924 року помер В. І. Ленін. На траурних мітингах і зборах робітники, селяни, всі трудящі давали клятву йти по шляху, накресленому Іллічем. Для увічнення пам'яті засновника Комуністичної партії і Радянської держави вони називали його іменем площі й вулиці, промислові підприємства, комуни і сільськогосподарські артілі. Так, селяни села Ставків Радомишльського району перейменували своє село в Леніне, а селяни села Сінгурів Житомирського району організували сільськогосподарську артіль і назвали її «Пам'ять Леніна».
Коростенські залізничники вирішили «побудувати товаришу Леніну живий пам'ятник», відремонтувавши виведений з ладу ще в роки війни паровоз НВ-184 і чотири вагони до нього. На зібрані кошти придбали частину матеріалів, відпрацювали близько 11,5 тис. людино-години і поїзд був готовий до пуску. Першим машиністом паровоза ім. Леніна став учасник громадянської війни О. І. Галактіонов, який 1-го травня 1924 року привів його в Житомир, де відбувся масовий мітинг.
Свою відданість справі великого Леніна трудівники Житомирщини продемонстрували також масовим вступом у ряди партії більшовиків. За час ленінського призову до її лав вступило 509 робітників. 1924 року в складі губернської партійної організації вже налічувалося 54,5 проц. робітників.
Переборюючи труднощі, партійні та радянські організації посилено розгортали товарооборот між містом і селом, зміцнювали позиції державно-кооперативної торгівлі, яка поступово витісняла з цієї галузі приватника. Лише за 1923/24. господарський рік порівняно з попереднім роком товарооборот збільшився вдвічі.
Поступово розгорталися і будівельні роботи. 1920 року створено Житомирський меблевий комбінат, 1922 — Бердичівську швейну фабрику № 1,
Житомирська область
Сторінка 26 з 48
льону, цукрових буряків і картоплі. Врожайність зернових наблизилася до рівня 1913 року, а картоплі — перевищила на 20 проц. Було перевершено довоєнний рівень поголів'я худоби.Своїми успіхами у відбудові і розвитку народного господарства трудящі ділилися з В. І. Леніним у листах і телеграмах, які вони надсилали на його ім'я. В листах вони висловлювали обурення протидій внутрішньої і зовнішньої
Спільні завдання побудови соціалізму, інтереси оборони викликали в усіх радянських республіках прагнення до об'єднання в єдину союзну державу. Трудящі Житомирщини палко підтримали цей рух. Силу союзу республік Радянських вони відчули в роки захисту завоювань Великого Жовтня, коли конкретно втілювалися принципи воєнно-політичного союзу. На зборах, на повітових з'їздах, а потім на III губернському з'їзді Рад, що відбувся наприкінці 1922 року, делегати висловлювалися за встановлення між республіками більш тісних зв'язків. З'їзд обрав Н. І. Дубового, В. І. Храмова, Я. 3. Пахомова та інших делегатами VII Всеукраїнського з'їзду Рад і доручив їм підтримати ленінську ідею створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
Робітники, трудящі маси селянства та інтелігенція вітали рішення VII Всеукраїнського і І Всесоюзного з'їздів Рад про утворення СРСР. Пленум Житомирської міської Ради, що відбувся у вересні 1923 року, закликав робітників і всіх трудящих міста всемірно сприяти швидкому втіленню в життя рішень цих з'їздів. Постанова пленуму закінчувалася словами: «Хай живе Союз Радянських Республік!». До редакції губернської газети «Волынский пролетарий» надходили від трудящих сотні листів з резолюціями і постановами, в яких вони схвалювали утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. «Утворення СРСР було результатом теоретичної і політичної роботи партії, різнобічного досвіду радянських народів і відображало їх сподівання».
У розпалі боротьби за побудову нового соціалістичного суспільства партію, трудящих країни Рад і всього світу спіткало велике горе. 21 січня 1924 року помер В. І. Ленін. На траурних мітингах і зборах робітники, селяни, всі трудящі давали клятву йти по шляху, накресленому Іллічем. Для увічнення пам'яті засновника Комуністичної партії і Радянської держави вони називали його іменем площі й вулиці, промислові підприємства, комуни і сільськогосподарські артілі. Так, селяни села Ставків Радомишльського району перейменували своє село в Леніне, а селяни села Сінгурів Житомирського району організували сільськогосподарську артіль і назвали її «Пам'ять Леніна».
Коростенські залізничники вирішили «побудувати товаришу Леніну живий пам'ятник», відремонтувавши виведений з ладу ще в роки війни паровоз НВ-184 і чотири вагони до нього. На зібрані кошти придбали частину матеріалів, відпрацювали близько 11,5 тис. людино-години і поїзд був готовий до пуску. Першим машиністом паровоза ім. Леніна став учасник громадянської війни О. І. Галактіонов, який 1-го травня 1924 року привів його в Житомир, де відбувся масовий мітинг.
Свою відданість справі великого Леніна трудівники Житомирщини продемонстрували також масовим вступом у ряди партії більшовиків. За час ленінського призову до її лав вступило 509 робітників. 1924 року в складі губернської партійної організації вже налічувалося 54,5 проц. робітників.
Переборюючи труднощі, партійні та радянські організації посилено розгортали товарооборот між містом і селом, зміцнювали позиції державно-кооперативної торгівлі, яка поступово витісняла з цієї галузі приватника. Лише за 1923/24. господарський рік порівняно з попереднім роком товарооборот збільшився вдвічі.
Поступово розгорталися і будівельні роботи. 1920 року створено Житомирський меблевий комбінат, 1922 — Бердичівську швейну фабрику № 1,